Тепер поговоримо про те, що таке пекло. Є речі, які не входять у поняття пекло. По-перше, пекло – це не могила. У пеклі відбувається багато такого, чого не відбувається в могилі. Хтось може сказати: «Гаразд, але це слово означає могила». Чому б тобі не сходити і не подивитися, що робиться в могилі? Якщо пекло це «могила», тоді сходи на кладовище, відкопай будь-яку могилу і подивися: чи молиться там хтось, чи плаче там хтось? Упевнися, чи є там плач або скрегіт зубів?! У могилі немає ні плачу, ні крику, ні скреготу зубів. Ніхто не молиться в могилі. Ніхто в могилі не каже: «Отче Аврааме! пошли його в дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів». Ніхто в могилі не зазнає мук. Нічого собі, пекло це могила! У могилі не буде молитовних зібрань. У Євангелії від Луки 16, говориться про багача, що потрапив у пекло і благав про краплю води. Розкопайте будь-яку могилу на кладовищі, і ви переконаєтеся, що в могилі ніхто не просить води! Якщо ви зустрінете людей, які вірять, що пекло це лише могила, то знайте, що в них великі неприємності із здоровим глуздом!
По-друге, пекло – це не місце для гріховних тусовок. Є у світі одне старе висловлювання: «Рай – для любителів клімату, пекло – для любителів компанії». Ні, пекло – це не місце для гріховних розваг з хорошою компанією. Багато грішників тішать себе думкою, що в пеклі буде чудова компанія шибайголів, з якою можна буде непогано розважитися. Дуже заманливо, але коли ви потрапите в пекло, ваші друзі нічим не зможуть допомогти вам, а ви їм. Бог є любов. Але, якщо ви потрапите туди, де немає Бога, там не буде і любові. Якщо ви потрапите в пекло зі своїми «друзями», то вони проклинатимуть вас, а ви їх. Ви проклинатимете Бога за те, що взагалі з’явилися на світ. Що може бути жахливіше, ніж бути в пеклі із старим приятелем і раптом усвідомити, що він прокляв вас, а ви прокляли його? Чи вона прокляла вас, а ви прокляли її? Ось і уся тусовка! У вас там не буде взагалі жодних друзів. Пекло – це не місце для розваг з брудною компанією.
У Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія) багато років тому жив великий проповідник на ім’я Роберт Шулер. Я не маю на увазі того придуркуватого клоуна із скляного театру – це сатанинська підробка. Я говорю про маленького проповідника, який був пастором Методистської Церкви Трійці багато років. Його прозвали «Войовничий Боб Шулер», і він дійсно воював. Одного разу здійнявся великий галас через голлівудську цензуру. І йому довелося ходити в один район міста, щоб свідчити повіям. За помічника він узяв із собою одного літнього чоловіка зі своєї церкви для підтримки свого свідоцтва. Помічникові було років біля сімдесяти. Вони ходили вулицями і багато чого бачили.
Цей літній чоловік ніколи раніше не був у тому районі міста, і не припускав, що там коїться. Він виріс у селі і жив у ньому усе своє життя, поки не переїхав у Лос-Анджелес. Поки він ходив і спостерігав за тим, що відбувається, Боб Шулер раптом звернувся до нього і сказав: «Вам ніколи не спадало на думку, наскільки жахливо було б для вашої внучки проводити вічність з такими людьми?» Чоловік був шокований: «Що ви маєте на увазі?» Шулер відповів: «А хіба у вас немає внучки, яка грає на органі в нашій церкві?» Він сказав: «Є». Шулер продовжував: «Вона ще не прийняла Ісуса Христа, чи не так?» Чоловік відповів: «Так, вона не врятована». Шулер каже: «Ви просто уявіть: Біблія каже, що в озері вогненному будуть ідолослужителі, вбивці, перелюбники, розпусники і невіруючі. Як би вам сподобалося, якби ваша внучка проводила вічність у такій компанії?»
Той чоловік ніколи раніше не замислювався над цим. Наступної неділі, під час служіння в церкві, коли підійшов час заклику, цей літній брат підійшов до органу і сів поряд зі своєю внучкою. Він обійняв її і говорив з нею хвилин десять. Потім вона встала, вийшла вперед і покаялася. Це було розумне рішення. А вам би хотілося проводити вічність у такій компанії? Можливо, вам і доведеться бачити цих людей тут, але ви не побачите їх у вічності. Бог позбавить вас, якщо ви прийняли Христа як свого Особистого Спасителя. Отже, пекло – це не місце, де можна буде розважитися в компанії грішників.
По-третє, пекло – це не місце для гріховних насолод. Як я вже казав, деякі люди мають дуже смішні уявлення про пекло. Вони гадають, що, коли потраплять у пекло, то матимуть «пекло доброго проведення» часу. Є у світі така пісня: «Там у раю не буде пива, питимемо його ми тут». Гей, друже, але в пеклі теж не буде пива. Ти любиш пиво? Тоді не йди заради нього в пекло. У пеклі пива не буде. Ти любиш сигарети? Тоді не йди заради них у пекло. У пеклі не буде сигарет. Ти вже спійманий на гачок? Ти вживаєш героїн або кокаїн? Тримайся чимдалі від пекла. У пеклі не буде ні героїну, ні кокаїну. Ти увійдеш до нього, як обскубана курка, не отримавши того, на що сподівався! У людей дуже смішні уявлення. Пекло – це не місце для гріховних насолод. Пекло – це місце вогню, плачу і скреготу зубів, місце СТРАШНОГО ГНІВУ БОЖОГО.
У пеклі не буде гріховних насолод. Я не можу собі уявити місце, де ніколи не буде дитячого сміху. Дитячий сміх – це один з найпрекрасніших звуків на землі. Якщо ви потрапите в озеро вогненне, то ви ніколи не почуєте, як сміється маленька дитина. Хіба це не жахливо? Уявіть собі: 150.000.000 років не чути дитячий сміх або спів птахів. Як вам це може сподобатися? Ви ніколи не почуєте шум прибою. Існують мільйони звуків у цьому світі, які ми сприймаємо як Божий дар. Але єдине, що ви чутимете, потрапивши в пекло, це гуркіт самого пекла, барабанний бій у вухах і крики проклятих. Чудова перспектива! Але запам’ятайте, цей вибір ви зробили самі. Відкинувши Христа, ви захотіли вогненне пекло. Так отримуйте своє.
Деякі кажуть: «Ну, ти ж сам не віриш в усе це, правда?» Якби я не вірив, я б перестав проповідувати. Я б сьогодні ж припинив проповідувати. Ви можете запитати: «Якщо це настільки реально, то чому ж ти не робиш серйозніших заходів?» Мені дійсно соромно, що я не роблю більше за те, що роблю. Іноді я хочу бачити пекло таким, яким його бачить Господь, але я знаю, що це не можливо. Якби я міг побачити пекло таким, яким воно є, то я б, напевно, з’їхав з глузду. Я дійсно вірю, що коли помирають не спасенні люди, вони потрапляють у пекло. Іноді, коли я хочу донести це до них, я мучуся як у пеклі. Я неначе за глухою стіною. Якщо ти проповідник, то, я упевнений, що розумієш, про що я кажу. Коли ти проповідуєш, ти почуваєш себе безпорадним. Я бачив багато разів, як помирають не спасенні люди. Коли ти такого надивишся, то з часом стаєш жорсткішим. Можливо, ти і не став таким, можливо, ти все ще дуже ранимий і важко переживаєш подібні речі. Але коли ти протягом стількох років стояв перед вісьмома тисячами зібрань, проповідував більше восьми тисяч разів, заспівав більше двадцяти чотирьох тисяч закличних гімнів, а люди тільки стояли і дивилися на тебе, то, звичайно, ти почуватимешся безпорадним і скажеш: «Я просто проповідував, от і все. Тепер усе залежить від Бога: або Він щось зробить, або – ні». Я вірю, якщо людина не спасенна, то після смерті вона потрапить у пекло, і горітиме вічно. Я не вірю, що пекло – це місце, де можна буде отримати задоволення. Я не вірю, що пекло – це місце для гріховних насолод.
Я б хотів сказати ще про щось, у що я не вірю. Я не вірю, що пекло – це місце, де в когось буде «останній» шанс. У Біблії ніде не сказано, що після Суду біля Великого Білого Престолу в когось буде останній шанс. Якщо в когось і буде шанс, то це буде тільки біля Білого Престолу, якщо, звичайно, це можна назвати шансом. Дивися, якщо ти на це сподіваєшся, це твоя особиста справа. Я б на це не сподівався, мені такий «шанс» не потрібен. У мене немає анінайменшого бажання йти на цей суд. Я сподіваюся на кров Ісуса Христа, яка мене очищає від всякого гріха, але, якщо ти сподіваєшся на інше, то сподівайся. Я б на твоєму місці цього не робив. Пекло – це не те місце, де в когось буде ще один шанс.
Допустимо, у наступну п’ятницю вирушатиме літак у Талсу. Я купую квиток на цей літак. У п’ятницю я їду в аеропорт, але, якщо я на 10 хвилин запізнюся, то побачу тільки, як він зникає за горизонтом. Я підійду до диспетчера і скажу: «Скажіть, щоб літак повернувся за мною». А він скаже: «Даруйте. Він вже відлетів». Я скажу: «Але мені потрібен ще один шанс, щоб на нього сісти!» А він відповість: «Ти знав, коли вирушає літак, чи не так?» Я відповім: «Так». І він мені тоді пояснить: «У тебе був шанс приїхати вчасно. Важкий випадок, ти запізнився». Ти знаєш, що рано чи пізно помреш. Ти відчуваєш це, чи не так? Якщо, звичайно, освіта ще не зіпсувала тебе настільки, що ти втратив відчуття смерті, яка наближається? Ти колись помреш. Амінь? Ти знаєш, що помреш. Так чому ж ти ще не готовий до цього? Невже ти гадаєш, що там, на суді ти скажеш: «Господи! Мені потрібен останній шанс». Останнього шансу не буде. Пекло – це не те місце, де в тебе буде останній шанс.
