«І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:33,34). Але, чи дійсно люди «не відали, що чинили»? – Здається, що відали, принаймні, деякі з них: «Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну». Втім, відали далеко не всі: «Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам». Та і висновки той, хто збагнув, що накоїв, зробив зовсім невідповідні: «І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився» (Мф. 27:3-5). Так що, у підсумку, люди дійсно не відали, що чинили. Принаймні, більшість з них.
Зі схожою ситуацією ми зустрічаємося і в Книзі Діянь святих апостолів: «Вивівши за місто, стали побивати його (Стефана) камінням… І побили камінням Стефана, який молився і говорив: “Господи Ісусе, прийми дух мій”. І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: “Господи, не вважай їм це за гріх!” І, сказавши це, упокоївся» (7:58-60). Якщо у випадку Христа підбурюваний натовп сприяв ухваленню смертного вироку, то у випадку із Стефаном – цей натовп, який, можна в цьому не сумніватися, певною мірою складався з тих самих людей, привів цей вирок у дію. І знову з’являється питання: чи відали люди, що чинили?
І допоможе нам у вирішенні цього питання наступний вірш: «А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі» (Діян. 6:8). Тобто натовп побивав камінням людину, яка принесла цим самим людям позбавлення від багатьох душевних і тілесних недуг (під знаменнями і дивами треба розуміти саме зцілення від тілесних хвороб та вигнання бісів)! Натовп це чудово розумів, і тут виникає цілком логічне питання: а що ті самі люди збиралися робити далі, адже їх хвороби (і біси) нікуди не поділися? Тобто, для них куди важливішими виявилися усілякі людські приписи і забобони, в яких більшість з них нічого не тямила, за реальну Божу допомогу. Дійсно, ті люди не відали, що чинили. А чи відаємо ми?
