Ім’я диякона Єрусалимської церкви Стефана (єдиної на той момент) запам’яталося багатьом, хто хоча б раз читав Книгу Діянь святих апостолів. Запам’яталося, більш за все через те, що саме він перший поклав життя за вчення Христове. Що ж нам відомо про цю людину? Якщо не брати не підтверджені нічим передання, то насправді нам відомо про нього мало що. Якщо підсумувати все сказане про нього в Біблії, то перед нами постає муж «сповнений віри, сили і Духа Святого» (див. Діян. 6:5,8), який «творив великі чудеса і знамення в народі» (Діян. 7:8). І, що найголовніше, ревно відстоював Христове вчення (див. Діян. 6:9,10). А от тут у декого може зародитися питання: чому найголовнішим у Стефановому служінні було відстоювання (проголошування, що фактично є тим самим) Христового вчення?
Уся річ у тім, що творити чудеса та знамення може не тільки Господь. Достатньо пригадати Книгу Одкровення св. Іоанна Богослова: у ній звір, що вийшов із землі, буде творити «великі знамення, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми. І чудесами, які дано було йому творити… він спокушає, тих, що живуть на землі» (13:13,14). Про це прямо попереджав і Господь Ісус Христос: «Встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних» (Мф. 24:24), запевняючи, що «не кожен, хто пророкує, або ж виганяє бісів Христовим ім’ям, або ж чинить інші дива», робить дійсно угодні Богові речі (див. Мф. 7:21-23). Так що важливі не самі чудеса і знамення, а той, хто за ними стоїть: Господь чи нечистий; а також те, заради чого творяться ці знамення та чудеса.
Стефан проголошував буквально до останнього подиху, що «Ісус є Христос» (Діян. 18:28), за що удостоївся побачити Його на власні очі ще за земного життя (див. Діян. 7:55). Але то був Стефан, якому Бог довірив першим покласти власне життя, відстоюючи віру в Господа Ісуса Христа. А що ми? Чи готові ми повторити Стефанів подвиг, чи, принаймні, почати проголошувати оточуючим, що «Ісус є Христос». Чи хоча б з’ясували для себе цю біблійну істину?
