ТРИМАЙТЕСЯ ПОРЯД ЗІ СВОЇМИ ДЖЕРЕЛАМИ СИЛИ (4:23-27)
У віршах з 23 по 31 ми знаходимо джерела апостольської сили. Занадто часто сьогодні ми покладаємося на оплачуваних проповідників та інших працівників, на церковні будівлі і програми, християнські університети і коледжі[1]. У ранньої церкви нічого подібного не було. Що ж було в християн? У них були тісні зв’язки один з одним і з Богом!
Коли синедріон відпустив Петра і Іоанна, апостоли тут же розшукали братів у Христі. «Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини» (в. 23). Я гадаю, що «свої» – це інші апостоли: (1) до цього моменту ми читали тільки про вчення і проповідь апостолів, тому погрози синедріону відносилися безпосередньо до них; (2) ті, хто молився, просили про сміливість говорити слово Боже і про силу (4:29, 30), що (до цього моменту) більш застосоване до апостолів; (3) коли місце, де вони зібралися, захиталося, усі, хто молився, сповнилися Святого Духа (4:31), і відразу після цього ми читаємо, що апостоли отримали силу (4:33; 5:12); (4) коли синедріон здійснив арешти за порушення його указу (5:28), заарештованими були апостоли (5:18).
Хто б не мався на увазі під словом «свої», у Петра і Іоанна були ті, до кого вони могли звернутися, коли сатана встав на їх шляху. Як Ісусу потрібні були друзі, потрібні вони були і апостолам, і так само вони потрібні кожному з нас. Це одна з причин, чому Бог заснував церкву. Бог призначив нам черпати сили в товаристві вірних і відданих людей. Якщо ви хочете бути готовими до диявольських нападок, зберігайте міцні узи зі своїми братами і сестрами в Христі!
Хтось може вихвалятися: «Мені ніхто не потрібен. Я сам впораюся!» Якщо вам не потрібні брати і сестри, не хваліться цим. Ймовірно, це просто означає, що вам не потрібна велика підтримка, щоб жити, як ви живете! Якби ви палали бажанням працювати для Господа, сатана створив би вам таке життя, що, подібно до Петра і Іоанна, ви б кинулися шукати своїх побратимів християн!
У Петра і Іоанна було ще одне джерело сили, як видно з вірша 24. Якби апостоли були схожі на нас, то вірш 24, ймовірно, починався б так: «Вони ж, вислухавши, глибоко засмутилися і сказали: «Ми знали, що усе йде занадто добре. Так довго тривати не могло»», – або: «Вони ж, вислухавши, сильно розсердилися і сказали: «Вони не можуть так вчинити з нами!» і пішли на палати синедріону», – або: «Вони ж, вислухавши, почали кампанію з витіснення можновладців!» Замість цього, ми читаємо: «Вони[2] ж, вислухавши, однодушно[3] піднесли голос до Бога…» (в. 24а). Апостоли звернулися до свого найбільшого джерела сили – до Бога.
Щоб підготуватися до труднощів, що чиняться дияволом, нам потрібні міцні узи не лише з нашими братами, але також і з Богом!
Молитва у віршах 24-30 – друга із записаних у книзі Діянь. У попередній молитві (про заміну Іуди) підкреслювалося, що Бог – «Серцезнавець» (1:24). У цій же молитві упор робиться на Божому володарюванні[4]. Вона починається словами: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все[5], що є в них!» (в. 24б). Тут спожите не звичайне звернення «Господи» (кіріос), а слово деспотес – верховний правитель, що має абсолютну владу![6] Вони почали молитву із звернення до Всемогутнього, Який створив усе (включаючи і синедріон) і керує усім (включаючи і синедріон)!
Божий контроль над тією особливою ситуацією, в якій опинилися апостоли, підкреслюється в наступних чотирьох віршах. По-перше, вони звернулися до Писання[7]: «Ти устами отця нашого Давида[8], раба Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушились[9] народи і люди задумують марне? Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його» (в. 25,26)[10].
Апостоли не лише трималися близько до своїх братів і до Бога, вони трималися Писання, не відступаючи від нього! Вони не могли прочитати цей уривок із Старого Завіту (прості люди не мали власних екземплярів Писань), вони вивчили його напам’ять. Якщо ви хочете у всеозброєнні зустріти диявольські нападки, то ще одним важливим джерелом сили є Боже Слово! Читайте його, вивчайте його, запам’ятовуйте його!
Вони цитували Пс. 2, перший з «царських псалмів»[11]. Слова відносяться до періоду смути, який зазвичай існував за часів міжцарства. Народи, які жили по сусідству, розглядали це як можливість завоювати землю[12]. Псаломщик заявляв, що їх зусилля «проти Господа[13] і проти Помазаника Його» будуть «марними». Спочатку слова «Помазаник [Христос] Його» відносилися до ізраїльського царя (1Цар. 26:9), але жоден земний цар не виконав повністю того, що було сказано в псалмі про «Помазаника». Тому юдеї правомірно розуміли, що Псалом 2, зрештою, стосується прийдешнього Месії.
У Псалмі 2 абсолютно точно передбачається те, що сталося з Ісусом: «Бо справді зібрались у місті цьому [Єрусалимі] на Святого Сина[14] Твого Ісуса, помазаного[15] Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським» (в. 27). Давид же говорив, що проти Помазаника зберуться разом чотири групи: царі, правителі, язичники і «народи». Усі чотири групи людей протиставили свою силу Ісусу: цар Ірод, правитель Пилат, язичницькі (римські) воїни і народ Ізраїльський![16]
ПОКЛАДАЙТЕСЯ НА БОГА (4:28-30)
В останній частині молитви апостоли підкреслили, що покладаються на Бога. Вони вірили в те, що Богові підвладне усе. У вірші 28 відзначається, що чотири групи зібралися разом, щоб здійснити «те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя» (виділено мною). Кожна подія була частиною Божого задуму і Його цілей! «Справа не в тому, що Бог змусив їх вчинити саме так, а не інакше, а в тому, що Він використовував дії, здійснені за їх вільним волевиявленням, щоб здійснити Свою мету спасіння» (Льюїс Фостер). Іншими словами, почате сильними правителями Єрусалиму гоніння зовсім не було доказом того, що Бог втратив контроль над ситуацією. Навпаки, усе те, що відбувається, доводило, що Бог міцно тримав ситуацію під Своїм контролем! Коли сатана долає нас, коли здається, що усе в нашому житті виходить з-під контролю, важливо пам’ятати, що ми поклоняємося Тому, хто управляє усім і хто може використовувати здійснюване зло на благо (Рим. 8:28)!
Вірші 29 і 30 містять прохання апостолів. Коли я дійшов до цієї частини молитви, я зупинився і подумав: «Знаючи, що Бог всемогутній і повністю усім управляє, чого б я попросив, будучи на місці цих людей?» Можливо, я попросив би Господа покарати Христових ворогів. Може, я попросив би Його припинити переслідування. І вже напевно я попросив би в Нього захисту, якби переслідування тривали. Апостоли нічого такого не просили. Їх прохання полягало в наступному: «І нині, Господи, споглянь на погрози їхні[17] і дай рабам[18] Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє, коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса» (в. 29, 30).
Про синедріон вони просто попросили: «Господи, споглянь на погрози їхні». Інакше кажучи: «Господи, ми передаємо це до Твоїх рук. Глянь на те, що зробили ці люди – і чини згідно з Твоєю волею».
Коли диявол дошкуляє нам, ми повинні захистити себе від духу помсти чи обурення. Петро писав: «Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас» (Еф. 4:31). І ще він писав:
«Hе мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: “Мені відомщення, Я віддам”, – говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12:19-21).
Якщо вас сильно образили, попросіть Господа «глянути» на те, що сталося. Передайте усе до Його рук і продовжуйте жити далі!
Апостолів не турбувало те, що синедріон зробив з ними – і навіть те, що він міг зробити – їх турбувало лише, чи зможуть вони протистояти кинутому їм виклику. Вони не просили захистити їх від страждань; вони просили дати їм сили для подальшого служіння. Вони просили Господа допомогти їм не злякатися! Але над усе вони бажали говорити Його Слово з відвагою і виконувати Його волю із силою!
ВІРТЕ В ТЕ, ЩО БОГ ДАСТЬ ВАМ НЕОБХІДНУ СИЛУ (4:31)
Вони отримали відповідь швидше, ніж чекали! «І після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались[19], і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням» (в. 31). Це не було «ще однією П’ятдесятницею»[20]. Просто Бог відчутно показав, що Він з ними – з цією ж метою Він пізніше струсне темницю (Діян. 16). «Сповнилися Духа Святого», ймовірно, означає те ж, що і у вірші 8[21], де, «сповнившись Духа Святого», Петро звертався до синедріону. Тепер «вони [апостоли]… сповнилися всі Духа Святого [точно так, як і до цього Петро] і промовляли слово Боже з дерзновенням [як Петро, в. 13]». Синедріон попередив двох, щоб не сміли вимовляти імені Ісуса. Але, замість бажаного, їх погрози призвели до того, що вже дванадцять відважно зціляли і проповідували цим ім’ям! «Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа». (4:33). «Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес» (5:12)!
Ісус не обіцяв нам того, що Він обіцяв Своїм апостолам. Це не означає, проте, що Бог не дає нам сили. Він обіцяв бути з нами (Євр. 13:5б,6). Він дав нам на допомогу Свого Духа (Діян. 2:38). Він дає нам силу, «що діє в нас» (Еф. 3:20). Коли на нашому шляху трудності, Він дає нам «полегшення», щоб ми могли перенести їх (1Кор. 10:13). Він може не захитати церковну будівлю сьогодні, але Він може захитати церкву![22] Тому ми теж можемо з відвагою говорити Слово!
ВИСНОВОК
Диявол намагався змусити апостолів замовкнути, але йому це не вдалося. Диявол також намагається усіма можливими шляхами змусити замовкнути нас. Але якщо ми скористуємося порадами, які ми почерпнули з нашого тексту, і залишимося близькими до Бога, то дияволові і з нами не впоратися! «Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як. 4:7).
Звичайно, диявол не здається з легкістю. У розділі 5 ми прочитаємо, як диявол знову намагається зруйнувати церкву – як зсередини, так і ззовні. Так само диявол не залишить з легкістю і вас. Прочитайте ще раз Як. 4:7. Якщо ви хочете «противитися дияволові», то ви повинні спочатку «покоритися Богові». Не можна чинити опір дияволові самостійно, вам потрібна Божа допомога! Якщо ви не підпорядкували своє життя Господові, зробіть це негайно!
[1] У всьому цьому немає нічого поганого, якщо ми не перебільшуємо їх значення.
[2] Хоча в тексті говориться: «вони… піднесли голос», – здається, що вони наслідували звичайний порядок: одна людина говорила за усіх, а інші додавали до її молитви свій «амінь».
[3] Слово «однодушно» трапляється в Діяннях близько десятка разів. Частиною «секрету» успіху ранньої церкви була її єдність!
[4] Молитви мають бути не ритуалом, а нашим відгуком на те, що відбувається. Уникайте постійного використання одних і тих же фраз у своїх молитвах. Нехай ваші молитви відповідають моменту.
[5] «Все» включає і людину. Людина створена Богом, а не еволюціонувала природним шляхом.
[6] Тоді, як і зараз, слово «деспот» частенько мало негативний відтінок і тому рідко вживалося стосовно Бога. У даному випадку, проте, це незвично сильне слово було найбільш відповідним.
[7] Перед нами прецедент звернення в молитві до Писань, але не зловживайте цим. Молитва – це не контекст для проповіді.
[8] Ось ще одне важливе посилання на натхнення. Зверніть увагу, що вказується автор Псалму 2.
[9] Слово, перекладене як «метушаться», означає іржання гарячого скакуна, який, незважаючи на усі свої протести, врешті-решт, підкоряється натягнутій вузді.
[10] Більшість тлумачів відмічають, що лексика вірша 25 мовою оригіналу досить складна, проте сенс його досить ясний.
[11] «Царськими псалмами» називають ряд псалмів, що відносяться до Давидового трону. Багато з них читалися юдеями при зведенні на трон нового царя.
[12] При коронації Давида на царство над усім Ізраїлем землю завоювали филистимляни.
[13] Псаломщик заявляє, що всякі нападки на Помазаника Божого є, по суті, нападками на Самого Бога, і марні спроби всякого, хто виступає проти Бога. Апостоли також розуміли, що будь-які нападки на них були насправді нападками на Ісуса – і теж були приречені на невдачу!
[14] Хоча тут значиться «Син», в оригіналі в цьому місці спожито те ж слово, що і у вірші 25, де воно перекладається як «раб».
[15] Ісус не був помазаний єлеєм, як те було з ізраїльськими царями. Проте Він помазаний Святим Духом при хрещенні (Мф. 3:16,17; Діян. 10:37,38).
[16] У Старому Завіті слово «народи» означало язичників, які жили навколо Ізраїлю. Апостоли ж застосували це слово до Ізраїлю. Іншими словами, коли народ Ізраїлю відкинув Ісуса, він перестав бути Божим обраним народом; він став одним з язичницьких племен!
[17] Аналогічну молитву ви знайдете в 4Цар. 19:14-19; Іс. 37:17. Мається на увазі: «поглянь і чини відповідно».
[18] Тут спожите інше слово, ніж у в. 25, 27, 30, яке підкреслює, що апостоли не ставили себе на одну сходинку з Давидом і Ісусом.
[19] Деякі вважають, що це «місце» було «світлицею» з 1:13, але оскільки минув значний час, немає підстав вважати, що вони як і раніше зустрічалися в тій кімнаті. Можливо, це було приміщення в Соломоновому притворі в храмі або десь поблизу від нього (5:12). Загалом, ми не знаємо, де це відбувалося.
[20] Як відзначалося раніше, П’ятдесятниця в Діян. 2 була одноразовою подією.
[21] «Сповнилися Духа Святого» просто означає «перебувати під впливом Духа». Якщо серед тих, що були присутніми тоді, окрім апостолів, були і інші, то фраза, видно, спожита не в значенні наділення їх чудотворною силою, а, як в Еф. 5:18, у значенні дозволу Духові управляти вашим життям, коритися Його волі (відкритій у Новому Завіті). Коли ми слухняні Духові, Він наповнює наше життя, і тоді творяться плоди Духа (Гал. 5:22,23). У даному випадку присутність Духа проявилася в тому, що вони говорили Слово з відвагою. Іншими словами, текст може відноситися до християн у цілому, а не тільки до апостолів. Моя думка, проте, – що Петро розшукав своїх товаришів апостолів, що молилися саме вони, що саме вони були сповнені Святим Духом і що саме вони почали говорити слово з відвагою. До цього моменту Лука писав, що тільки Петро і Іоанн сміливо говорили перед лицем гонінь. Тепер же він пише, що усі апостоли робили те ж саме.
[22] Тобто, Він може захитати членів церкви.
