Дуже важливо усвідомлювати те, що ізраїльтяни не особливо відрізнялися від нашої сучасної церкви.
- Вони усі прийшли з Єгипту, що знаменує собою спасіння.
- Вони переживали Божі чудеса і благодіяння, як і багато людей у сучасній церкві.
- Вони усі пережили позбавлення від утисків, що також пережили багато людей у сьогоднішній церкві.
- Вони не хотіли міняти способу життя, їх не влаштовувало тільки рабське становище, в якому вони перебували. Як часто доводиться бачити таке в сьогоднішній церкві! Люди врятовані і позбавлені, проте їх серця ніколи не залишали способу життя цього світу, хоча цей спосіб життя веде їх у рабство.
- Вони отримали багатство грішника, яке Бог приготував для праведника. У Біблії сказано: «І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом …» (Пс. 104:37). Проте вони використовували це Боже благословення для того, щоб зробити ідола! Чи не робимо і ми сьогодні того ж? Ми чуємо про фінансові благословення, проте часто ті, хто був найбільше благословлений, врешті-решт, віддають усю свою любов і сили фінансовим і матеріальним благословенням замість Господа, Який благословив їх.
- Вони пережили цілющу Божу силу, тому що, коли вони йшли з Єгипту, як каже Біблія «…і не було хворого в колінах їх» (Пс. 104:37). Це навіть більше того, що відбувається сьогодні на багатолюдних служіннях зцілення. Мойсей пішов з Єгипту з трьома мільйонами сильних, здорових людей. Чи можете ви уявити собі місто з трьома мільйонами жителів, де в лікарнях немає жодного хворого? Ізраїльтяни були рабами і терпіли поневіряння 400 років. Уявіть зцілення і чудеса, які сталися, коли вони їли пасхального агнця!
Ізраїльтянам була добре знайома рятівна, цілюща, чудотворна і звільняюча Божа сила. Вони сильно раділи, коли Бог діяв на їх боці, здійснюючи чудеса. Вони танцювали, і ці танці багато в чому були подібні до тих, які танцюємо ми на харизматичних або сповнених Духом зборах (див. Вих. 15:1, 20). Цікаво зауважити, що ізраїльтян привертали дивовижні Божі прояви, бо вони діставали користь від них, але вони були злякані і відскочили, коли їм була явлена Божа слава!
Наскільки ми відрізняємося від них? Нас як і раніше притягають чудеса. Люди проїжджають багато кілометрів і приносять великі пожертвування, сподіваючись отримати від Бога подвійне благословення на служіннях чудес. Але що станеться, коли відкриється Божа слава? Тоді серця людей будуть викриті в Його славній присутності. Ми можемо жити з невиявленим гріхом, коли навколо відбуваються чудеса, але гріх не може сховатися у світлі явленої Божої слави.
Що засліпило людей?
Через сорок років, коли померло старше покоління, Мойсей нагадав молодому поколінню про те, що сталося на горі, коли Бог відкрив Свою славу.
«І коли ви почули голос із середовища мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, усі начальники колін ваших і старійшини ваші, і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою; але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо, бо чи є яка плоть, яка чула б глас Бога живого, Який говорить із середовища вогню, як ми, і залишилася живою? приступи ти і слухай усе, що скаже тобі Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати» – Втор. 5:23-27.
Вони закричали: «Ми не можемо наблизитися до Його славної присутності або стати посеред неї і залишитися в живих». Вони хотіли, щоб Мойсей слухав Бога, а самі обіцяли слухатися його і виконувати усе, що скаже Бог! Вони збиралися жити таким чином тисячі років, але не послухалися Його слів. Чи стали ми сьогодні іншими? Чи приймаємо ми Боже Слово від нашого пастора і проповідників, чи не відходимо в страху від Божої гори? Чи боїмося ми чути Його голос, що оголяє стан наших сердець? Такий стан серця нічим не відрізняється від того, яке було в синів Ізраїльських.
Мойсей був дуже засмучений реакцією Ізраїлю. Він не міг зрозуміти, як вони могли не жадати Божої присутності. Як вони могли виявитися такими безрозсудними? Як вони могли бути такими сліпими?
Мойсей приніс свої тривоги Богові, сподіваючись, що Бог допоможе йому в цих обставинах, але дивіться, що сталося: «І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре». – Втор. 5:28.
Я упевнений, що Божа відповідь потрясла Мойсея. Мабуть, він думав: «Що… народ правий? Нарешті вони дійсно праві! Вони дійсно не можуть увійти до Божої присутності. Чому?» Тут Бог перервав Мойсеєві роздуми: «О, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!» – Втор. 5:29.
Бог скаржився; «О, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене…». Вони усі могли бути, як Мойсей, відбивати Божу славу і знати Його шляхи, якби вони тільки мали серце, що боїться Бога, яке було в Мойсея! Але їх серця перебували в пітьмі, їх розуми не бачили того, у чому вони так відчайдушно мали потребу.
Що засліпило їх? На це є проста відповідь: вони не мали сердець, що бояться Господа. Про це свідчить їх непослух заповідям Божого Слова. Якщо ми порівняємо Мойсея із синами Ізраїлевими, ми виявимо, що вони відрізняються, як людина, яка боїться Господа, і люди, які Його не бояться.
