Ця істина має утвердитися в наших серцях. Хоча про неї раніше вже йшла мова, зараз вона стала набагато очевиднішою. Чим більше явлена нам Божа слава, тим більшим буде засудження за неповагу і тим швидше відбудеться Його суд! Щойно гріх входить у присутність Божої слави, відбувається негайна реакція. Гріх і кожна людина, яка свідомо несе його, будуть знищені. Чим більше сила світла, тим менше шансів у пітьми.
Уявіть собі велику залу без вікон і природного освітлення. Там пануватиме пітьма. Ви не зможете побачити власної руки. Потім запаліть сірник. З’явиться світло, але його буде так мало! Світло майже не торкнеться пітьми. Включіть лампочку на 60 ватів. Світло буде сильніше, проте пітьма і тіні будуть по-колишньому заповнювати більшу частину приміщення. Тепер уявіть, що туди якимсь чином помістили джерело світла, рівне за силою сонцю. Уявляєте, кожна частинка пітьми буде знищена, і світло проникатиме в кожну раніше затемнену щілину і заглиблення!
Подібне відбувається, коли Божа славна присутність обмежена або являється рідко. Пітьма стає вічною, ніщо не обмежує її. Суд відкладається. Але наскільки розгорається світло Божої слави, настільки ж збільшується можливість приведення суду у виконання. Павло пояснив це такими словами: «Гріхи деяких людей явні і ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом». – 1Тим. 5:24.
Гріх неповаги в Ананії і Сапфири був викритий у сильному світлі Божої слави, і тому вони були відразу ж засуджені. Цим пояснюється факт, чому сьогодні багато хто, чий гріх перевершує гріх Ананії і Сапфири, уникає миттєвого виконання суду. Тільки тому, що покарання відкладене. Вони не відрізняються від синів Ілія. Вони продовжують грішити, сліпо заспокоюючи себе, оскільки далекі від усвідомлення свого прийдешнього засудження. «Нічого не відбувається»,– гадають вони із зітханням полегшення, – «Мабуть, Божий суд не торкнувся мене. Він не помітив мого вчинку». Ці люди заспокоюють себе хибним відчуттям благодаті, помилково приймаючи відстрочення Божого суду за його скасування.
Ті з нас, хто жив у другій половині XX століття, був свідком того, яких небачених масштабів досяг гріх у церкві, причому не лише серед рядових членів, але і серед керівництва. За останнє десятиліття я багато подорожував, і, як правило, не рідше за раз у три тижні чув про пастора, служителя, старійшину або іншого лідера церкви, який був замішаний у сексуальному гріху, зазвичай з жінками зі своєї ж церкви.
Також у моєму серці болем відгукуються махінації і обман, пов’язані з приношеннями і збором пожертвувань. Це не лише брехня відносно розмірів пожертвувань, як у випадку з Ананієм з Сапфирою. Кілька разів я чув про те, що керівники і адміністратори церков розтрачували церковні кошти або використовували їх не за призначенням. Два бухгалтери, які живуть у різних штатах, виливали нам з дружиною свої серця. Вони обидва були пов’язані з християнськими служіннями і розповідали про жадність і обмани, які вони зустрічали серед служителів. Один сказав: «Якщо ще один служитель прийде до мене в офіс, щоб дізнатися, яким способом можна отримати більше грошей або як ухилитися від закону про податки, я просто закрию свою справу».
Ми бачимо, як пожертвування збираються не заради людей, а заради жадності і жадання наживи. Павло казав: «Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу» (Флп. 4:17).
Я чув, як лідери церкви, навпаки, потурають тому, щоб за всяку ціну збільшити пожертвування Божого народу. Я бачив, що консультаційні фірми пишуть листи, які обманюють людей, щоб отримати гроші. Деякі з цих консультантів навіть хваляться тим, що поставили цю справу на наукову основу і можуть у точності передбачати, що їм дадуть відповідь. Петро попереджав, що в останні дні з’являться псевдовчителі, які «в жадності своїй… наживатимуться на вас через свої вигадані вчення. Погибель їх неминуча…» (2Пет. 2:3 Суч. переклад).
Якби такі вчинки відбувалися в атмосфері, яку ми бачимо в книзі Діянь, суд був би визначеним і швидким. Проте сьогодні суд відкладається, бо світильник Божий горить тьмяно. Останнє виявлення Божої слави ще попереду.
Соломон скаржився: «Бачив я великі похорони злих людей, бачив, як приходили і йшли зі святого місця, люди промовляли добрі слова про злих людей, яких поховали. Таке траплялося навіть у тому самому місті, де ці злі люди коїли багато поганого» (Еккл. 8:10. – Суч. переклад). Він казав, що ці розбещені люди часто відвідували храм (церкву), і інші люди були хорошої думки про них. Здавалося, що вони ганьбили Бога своїми справами, і це їм сходило з рук без суду. Причина цьому – відстрочення суду.
Соломон продовжує: «Не скоро здійснюється суд над злими справами; від цього і не страшиться серце синів людських коїти зло. Хоча грішник сто разів коїть зло і скніє в ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, які благоговіють перед лицем Його; а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом» (Еккл. 8:11-13. Суч. переклад). Чому тому, хто боїться Бога буде благо, а нечестивому не буде добра? Бо відкладений суд ще не означає, що суд скасований.
Ви заздалегідь попереджені через Писання: «…ось Суддя перед дверима стоїть» – (Як. 5:9).
«Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» – (2Кор. 5:10).
«Господь буде судити народ Свій. Страшно впасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10:30-31).
Ці слова напучення були написані до вірних, а не до грішників!
Сини Ілія почували себе в безпеці у своєму гріху. Можливо, вони обманювалися статусом або справою, яку вони робили для церкви. Можливо, вони судили про себе за мірками людей, які оточували їх. Якими б не були їх думки, сини Ілія помилялися, бо вірили, що відстрочення у виконанні Божого суду означає його відсутність. Це розтління вождів тільки ще більше погіршило і без того поганий духовний стан Ізраїлю.
