Ісус ясно показав нам, що перш, ніж йти за Ним, ми повинні підрахувати ціну цього… І ціна ця – ніщо інше, як саме наше життя.
«Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви – храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них‚ і ходитиму в них» – 2Кор. 6:16.
За часів Старого Завіту славна Божа присутність перебувала спочатку в скинії, а потім у храмі царя Соломона. Тепер Бог готується переселитися в те місце, яке Він завжди хотів зробити Своїм житлом, – не в храм, зведений з каміння, а в храм, що міститься в серцях Його синів і дочок.
Приготуйте Господу народ звершений
Знову-таки, на першому місці має стояти Божий порядок. Цього разу упор робитиметься не на зовнішньому, а на внутрішньому порядку. Тепер слава Господня буде являтися в потаємних місцях серця людського.
Цей порядок і процес преображення почався із служіння Іоанна Хрестителя. Буде помилкою вважати Іоанна пророком Старого Завіту, бо Біблія дає опис його служінню як початку Євангелія Ісуса Христа (див. Мк. 1:1). Його проповідь міститься на початку усіх чотирьох Євангелій. Ісус підкреслив цю думку наступними словами: «Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься» (Лк. 16:16). Зверніть увагу, що Він не сказав: «Закон і Пророки були до Мене».
Народження Іоанна було оголошене його батьку ангелом. Мета його служіння узагальнювалася в таких словах: «І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога… щоб приготувати Господеві народ звершений» (Лк. 1:16-17).
Зверніть увагу, що він мав «приготувати Господеві народ звершений». Так само, як Бог помазав умільців і ремісників на спорудження скинії в дні Мойсеєві, так само помазав Він і Іоанна на приготування нерукотворного храму. Силою Божого Духа він почав процес приготування до нового храму.
Ісая пророкував про Іоанна: «Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу… усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; і явиться слава Господня». – Іс. 40:3-5.
Ці гори і пагорби були не елементами природного ландшафту, а швидше людськими шляхами, протилежними шляхам Божим. Піднесення і зарозуміла гордість людські мали бути понижені. Нешанобливість і дурість людські мали зустрічати опір і зменшуватися під час приготування до слави Господньої.
Єврейське слово, перекладене, як «кривизни» (чи «криві» місця, – Прим. перекладача) у наведеному вище вірші – це слово «АКОБ». Словник Стронга так визначає його: «Шахрайство, брехня, нечистота і викривлення». Легко зрозуміти, що слово «кривизни» не означає пересічену місцевість. Найбільш точний переклад слова АКОБ – «брехня».
Іоанн не посилав своїх учнів до людей, які не знали імені Господнього. Він посилав їх до тих, хто вже перебував у завіті з Ієговою. Ізраїль став релігійним, проте вірив, що з ним все гаразд. Бог показував правду про те, що ізраїльтяни подібні до овець, які загубилися. Тисячі людей, які справно відвідували синагоги, залишалися в невіданні про дійсний стан свого серця. Вони були обдурені і вірили, що їх поклоніння і служіння прийняті Богом.
Іоанн викрив цей обман і зірвав покривало такого зваблювання. Він потряс хистку основу, згідно з якою вони виправдовувалися як сім’я Авраамове. Він пролив світло на помилки у вченні їх старійшин і викрив їх формальні молитви, позбавлені сили і пристрасті. Він показав даремність приношення десятини, якщо люди, які приносять їх, відкидають бідних або навіть грабують їх. Він вказав на порожнечу їх безживних релігійних звичаїв і показав їм, як далекі від Бога їх запеклі серця.
Іоанн прийшов, проповідуючи хрещення покаяння (див. Мк. 1:4). Грецьке слово, перекладене як «хрещення», – БАПТИСМА, – означає «занурення». Згідно із словником Вебстера, «занурення» означає «повне розташування під воду». Тому Іоаннова проповідь була не про часткове покаяння, але про докорінну і повну зміну серця людського.
Сміливі Іоаннові висловлювання підривали помилкову упевненість, яку Ізраїльтяни знаходили у своїх твердо укорінених помилках. Його проповідь закликала людей знову навернути свої серця до Бога. Його божественне доручення вирівнювало ґрунт сердець, які приймали його. Зарозумілі гори гордості і гордовиті пагорби релігії сплющувалися, готуючи народ до прийняття Ісусового служіння.
Головний Архітектор
Щойно Іоаннова робота була завершена, прийшов Ісус, щоб приготувати храм – через упокорювання, перш ніж процес будівництва буде завершений. Ісус заклав основу і почав будувати: «Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос» (1Кор. 3:11).
Знову ми бачимо, як Боже Слово приносить Божий порядок. Але цього разу Боже Слово з’явилося в тілі! Ісус – Головний Архітектор (див. Євр. 3:1-4) не лише згідно зі Своїм вченням, але і виходячи з життя, яке Він прожив. Завжди Він показував людям шлях, що угодний Богові, приймається Богом.
Бо ті, хто приймав Іоаннове служіння, були готові прийняти справу свого Головного Архітектора. І навпаки, ті, хто відкидав Іоанна, були не готові прийняти слова Ісуса, бо ґрунт їх сердець був нерівним і хистким. Жодної основи там закладено не було. Вони не були готові до того, щоб усередині них містилося святилище.
Ісус звертався до релігійних гордівників, що опиралися Йому: «Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому» (Мф. 21:32). Грішники того часу приймали слово від Іоанна і відкривали свої серця Ісусу. «Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його» (Лк. 15:1). Вони не знаходили розради у своїй релігії і знали, що потребують Спасителя.
Останній підготовчий етап
Коли Ісус виконав усе, що Його Отець доручив Йому в служінні на землі, Він був посланий на хрест як жертовний Агнець, Кайяфою, який був на той час первосвящеником. Це був остаточний і найважливіший крок у приготуванні храму людського серця. Жертва Ісуса усунула гріховну природу, що відділяє людину від Божої присутності з часу гріхопадіння Адамового.
Ми бачили приношення жертовного Агнця, провіщене побудовою скинії і присвяченням храму. Коли спорудили скинію, первосвященик Аарон приніс жертви Господу. Однією з жертв був агнець без вади. Коли це було зроблено «…ввійшли Мойсей і Аарон у скинію зібрання, і вийшли, і благословили народ. І явилася слава Господня всьому народові» (Лев. 9:23). Це сталося незабаром після того, як Надав і Авиуд були засуджені і померли.
Жертва Божого Агнця була провіщена в момент посвячення храму Соломонового: «Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ» – 2Хр. 7:4-5.
У той же самий день у храмі була явлена Божа Слава. Автор Послання до Євреїв порівнює жертву Христову з тими, що приносилися в скинії і храмі: «Не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення» – Євр. 9:12
Ісус, Божий Агнець, висів на хресті, проливши за нас до останньої краплі Свою безневинну царську кров. Коли це сталося, завіса в храмі роздерлася посередині від верху до низу (див. Лк. 23:45). Бог покинув це місце! Божа слава ніколи більше не з’явиться в будівлі, зведеній людськими руками. Незабаром Його слава з’явиться в храмі, який Він завжди мріяв зробити Своєю обителлю.
