Але це ще не усе – ви можете втратити своє свідчення.
Я не говорю про репутацію або про ваше добре ім’я. Іноді ми плутаємо ці поняття. Христос сказав одного разу: «І буде це вам на свідчення» (Лк. 21:13), тобто це дасть вам можливість свідчити про те, у що ви вірите. Свідчення – це коли ви оголошуєте те, у що ви вірите. Отже, поговоримо про ваше свідчення перед не спасенними людьми. Це може бути свідченням або репутацією. Господа абсолютно не цікавить наша репутація. Приміром, один євангеліст у Техасі вважався пропащим негідником, а в Міссурі – героєм. Держава дозволяла йому влаштовувати свої християнські реабілітаційні центри для молоді в штаті Міссурі, але не дозволяла йому робити це в Техасі. Іноді люди мають добру репутацію і гадають, що це свідчення, хоча насправді не свідчать взагалі.
Університет Боба Джоунса вважається християнською школою, що випускає проповідників, які завойовують душі, але насправді це не так. Ви запитаєте: «Чому?» Бо той, хто заснував цей університет, був євангелістом-методистом, що завойовує душі. Ви починаєте думати, якщо хтось хоче завойовувати душі, то потрібно йти вчитися саме туди. Але ви ніколи не навчитеся завойовувати душі, якщо підете туди вчитися, брате. За весь той час, коли я відвідував той університет, і за усе моє життя я не зустрічав там жодного професора або викладача, що завойовує душі. Я ходив туди 5 років. Голова асоціації служителів ніколи не вів пасторську роботу в жодній церкві, ніколи не був ні євангелістом, ні місіонером, ніколи не працював у благодійному товаристві для безробітних. За 35 років такої роботи він не накопичив навіть того досвіду християнського служіння пастора або євангеліста, якого я набув за 2 роки. Він живе за кошт репутації свого закладу. Але це не служіння. Це ваша репутація, яка робить вас тим, чим насправді ви не є, і це ваша проблема.
Вони усі приписують собі славу людини, яка заснувала цей університет. – «Я відвідую Теннессі Темпл». – «Чому?» – «Бо засновником був Лі Робертсон». – «Але він зараз не викладає в Теннессі Темпл». – «Я відвідую Університет Боба Джоунса». – «Чому?» – «Через Боба Джоунса старшого». – «Але він лежить у могилі». – «Я ходжу в коледж Хайлса-Андерсона». – «Чому?» Джек Хайлс не викладає там більше. Він викладає на пасторських конференціях.
Ви, які ходите сюди, якщо ви досить терплячі, можете сказати: «Я ходжу в школу Пітера Ракмана». Гаразд, Пітер Ракман навчить вас, але ніхто не може «виїхати» на чужих заслугах. Ви повинні самі залишити власну спадщину. Ви свідчите? Ми підтримуємо одного місіонера, якого звуть Тайлер. Він роз’їжджає по всьому світу. Я думаю, що він тричі міняв сферу своєї діяльності. Але він завжди робить хорошу роботу, і він набуває душі. Він зазнав переслідувань. Він зробив немало для Господа. Він був у Кореї у бойових діях, будучи не спасенною людиною і живучи гріховним життям. Він і його приятелі зазвичай ходили всякими гидкими місцями і так проводили час. Одного разу в Кореї він вийшов на якусь там операцію з патрулювання, коли було за тридцять градусів морозу і виявив якусь споруду, зовні якої він побачив якісь предмети військового спорядження. Він вирішив, що там, усередині, можуть бути американські солдати і зайшов. Там було 40 американських солдатів, і усі вони лежали закляклі, з перерізаними горлянками. Хтось напав на них вночі, перерізав і залишив їх тіла застигати на морозі. Після цього випадку він почав про дещо замислюватися. Наступного дня він сидів на якомусь пагорбі, просто сидів, обхопивши голову руками, а один з тих, з ким він пиячив, палив, лихословив і ходив до повій, підійшов до нього і запитав:
– Що ти там робиш, Тайлере?
– Я думаю.
– Про що ти думаєш.
– Про релігію.
– Ти думаєш про релігію? Та що ти знаєш про релігію? – засміявся той його приятель.
– Я нічого не знаю про релігію і саме тому я про неї думаю.
– Я більше знаю про релігію, Тайлере, більше, ніж знав би ти, доживи ти навіть до п’ятдесяти.
– Правда?
– Точно!
– Що ж ти знаєш про релігію? – запитав Тайлер.
– Я посвячений служитель.
– Ти?
– Так, а ти що, не знав?
Тоді Тайлер сказав: «Знаєш, ти найпідступніша людина з усіх, кого я зустрічав у своєму житті». За словами Тайлера, його приятель, почувши це, зблід і змінився в обличчі так, яким його ніхто не бачив у жодній битві. Тайлер продовжував: «Ми тут з тобою вешталися цими барами, розпусничали, а ти виявляється духовний служитель? Ти ніколи не говорив зі мною про Бога. Ти найбільший негідник, яких я бачив». Цей вояк присоромлено відвернувся, і пішов, хоча здавалося, готовий був втратити свідомість. Тайлер став спасенним. У Штатах слово повернулося до того служителя. І через приблизно 2 роки в Сан-Франциско Тайлер відшукав у телефонній книзі адресу хорошої церкви, щоб піти туди. І, прийшовши в церкву, випадково виявив, що його колишній приятель служив у тій церкві помічником пастора (очевидно, приятель вже «очистився»), і коли він побачив Тайлера, він був вкрай збентежений. Він весь той час був спасенним, жив як відступник, і в нього не було абсолютно жодних слів для свідчення. Ви можете втратити свідчення.
