Насправді на запитання, поставлене в заголовку, відповісти одночасно складно і просто. Просто, бо на це запитання є чітка відповідь у Біблії: «Передаю тобі, сину мій Тимофію, згідно з пророцтвами, що були про тебе раніш, такий заповіт, щоб ти воював згідно з ними, як добрий воїн, маючи віру і добру совість, яку деякі відкинувши, зазнали загибелі корабля у вірі» (1Тим. 1:18,19). Крім того, Господь наш Ісус Христос прямо попереджав, «Кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12:31,32). І третє посилання, так би мовити, для повноти картини: «Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій» (Мф. 26:24). Про складне мова піде нижче.
Звісно, у Біблії зустрічається більше попереджень стосовно цієї тематики, проте, як на нашу думку, цього буде достатньо, щоб знайти відповідь на поставлене в заголовку питання. Але зауважте, що в цих наведених біблійних уривках не сказано ні слова про спасіння як таке. Чому? – Уся річ у тім, що спасіння певної людини, дар життя вічного залежить передусім не від неї самої, а від Господа: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9). І це далеко не єдиний біблійний вірш, який підтверджує цю тезу, просто для економії часу, а також щоб не загубити думку, ми обмежимось лише цією біблійною цитатою.
Отже, спасіння, дар життя вічного (а на цьому моменті треба зосереджувати увагу, адже є чимало людей, які зовсім інакше розуміють сенс біблійного спасіння), залежить передусім від Бога, а людина може прийняти цей дар, або ж відкинути його. Відкинути цей дар людина може вже згаданими способами:
- Відкинути віру (сумління), зректися Бога.
- Ганьбити Духа Святого: зневажати, відкидати, піддавати сумнівам духовні дари, зокрема Божий дар спасіння.
- Коїти мерзенні вчинки і не каятися в них (що сталося у випадку Іуди Іскаріотського).
Тобто, чи може певна людина втратити спасіння, перед тим набувши його? – Може, але нагадаємо, якщо її вчинки, вся її постава відповідатиме хоча б одному з цих критеріїв (хоча зазвичай вони так чи інакше між собою поєднуються). Якщо ж певна людина, яка свого часу набула спасіння, проте з часом відійшла від віри, але не відповідає цим критеріям, то її не можна вважати, що вона втратила спасіння. Тим більше певна людина не втрачає спасіння, якщо вона скоїла якійсь гріх (навіть тяжкий) і щиро кається в ньому.
І ці приватні моменти згадуються тут не просто так, бо часто вірні мають сумніви у власному спасінні, хоча сумніватися в цьому не слід, бо «якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9). І це не якийсь гарний мовний зворот, це слово Боже, яке, як відомо, «не буває безсилим у Бога» (Лк. 1:37). Якщо ж Господь за умови дотримання певних, насправді не дуже складних умов, гарантує нам спасіння, чому ми, вірні, повинні сумніватися в цьому? Загалом, сумніви в Божому провидінні, Його силі, і тим більше, дотриманні власної обіцянки, Свого слова – от це дійсно блюзнірство і маловір’я, у чому слід негайно каятися, бо інакше це може мати дуже сумні наслідки для скептика.
Отже, не слід боятися втратити спасіння, адже отримавши його, його не так легко позбутися, адже Бог любить нас, Своїх дітей, і докладатиме значних зусиль, щоб ми не втратили Його вічного дару. А складність якраз полягає в тому, що втратити спасіння – це дійсно непроста річ, хоча, ясна річ, знаходяться безумці, яким вдається позбутися Бога та Його безцінного дару. Але для цього треба дійсно докласти чимало зусиль, чого, сподіваємось ніколи не станеться з вами.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Чи може християнин втратити спасіння?
