Отже, якщо у вас зараз є Біблія, відкриємо її на 2 Іоанна, вірш 8. Тут, в 2 Іоанна, у 8 вірші, Іоанн розповідає християнам про християн. Він каже: «Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду». Це означає, що християнин може втратити нагороди, а також те, що він може втратити щось ще на Суді Христовому. І тоді, виявившись без усього цього, він починає проливати сльози і волати, подібно до Ісава, коли той втратив своє первородство. Отже, християнин може щось втратити. Інакше Іоанн не говорив би про необхідність стежити за тим, над чим працювали, щоб не втратити того, але «отримати повну нагороду». Тому я хочу сьогодні поговорити про те, що може втратити дитя Боже.
Знаєте, що люди кажуть про біблійних віруючих? Так от, вони кажуть: «Ви вважаєте, що після спасіння можете жити як хочете». Ні, і ще раз ні. Ми не віримо в це і не учимо цьому. Деякі з нас так чинять, але ми так не віримо і не учимо цьому. Хтось з цих скептиків сказав: «Ставши спасенним, ви просто не робите того, що хотіли б зробити». Звісно, можна благовидно заперечити на це, заявивши: «О так, відколи я став спасенним, я роблю усе, що хочу, але просто бажання в мене інші». Але це лише напівправда. Бо ставши спасенним, ви робили не усе, що хотіли б зробити! Ні, не усе! Якщо ж ви робили усе, що хотіли, то щось не гаразд з вашою головою, горлом або ще чимось.
Як би то не було, але, ставши спасенним, ви не робили абсолютно усе те, що вам хотілося зробити! Отримавши спасіння, ви повинні були стати рабом Христовим. Рабом, купленим дорогою ціною, рабом, поставленим на своє місце. Павло каже вам, що ви не свої і «куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі». Ми ніколи не говорили, що спасенне дитя Боже може робити усе, що йому надумається, – ми ніколи цьому не учили! Насправді ми віримо, що християнин не може втратити спасіння. Передусім, спасіння належить Богові, а не йому, тому він ніяк не може втратити його. Коли Христос помер на хресті, Він сказав: «Звершилось!» Спасіння – це те єдине, чого ви втратити не можете. Але ви можете втратити інше, і саме про це я і збираюся сьогодні поговорити.
Колись Джек Хайсес був зайнятий підготовкою фільму про те, як завойовувати душі для Христа, він запросив декілька студентів, щоб ті зіграли певні ролі; зрозуміло, вони повинні були зіграти ролі тих самих не спасенних людей. Вони встановили камеру і почали знімати усю цю справу, почавши з того, що не спасенний хлопець стукає у двері, входить, а потім починається розмова. А коли «завойовник» душ запитує не спасенного хлопця про те, чи спасенний він, той, як і передбачалося, має відповісти: «Ні, не спасенний». Отже, вони почали зйомку, а коли дісталися до того моменту, де на питання: «Чи спасенний ти?», той хлопець мав відповісти: «Ні», – він відповів, скорчивши дещо лукаву міну: «Так, я спасенний!» Режисер зупинив зйомку і сказав акторові: «Ви не повинні так відповідати, ви повинні сказати «ні», щоб ми могли показати епізод навернення загиблого».
Отже, вони почали знімати ще раз, а коли знову дійшли до того моменту, коли звучить питання: «Ти спасенний?», «загиблий» на хвилиночку зупинився, а потім сказав: «Ага, спасенний!» Режисер знову закричав: «Стоп! Ви ж маєте бути загиблими!» Тоді той хлопець зробив сумне обличчя і сказав: «Я ні за що більше не хочу бути загиблим». Хіба не сказано, що в Христі в нас є щось велике, і що світ не бачить цього і не цінує, хоча ненавидить це і заздрить нам, шукає, але не знаходить. Вони не приймають нашого свідоцтва про це, проте наше свідчення перемагає тисячі. Ніхто з тих, що жили в цьому світі, довірившись Христу, ніколи потім не пошкодував про це.
Немає нічого такого, що мало б таку здатність стовідсоткової вірогідності. Нічого! Нічого, навіть включаючи того хлопця, який вивалився з літака на висоті 10 кілометрів. Хлопець впав з висоти 10 км і залишився живий. Запевняю вас, що це ненормально. Ну, ви мене розумієте. Але в нас не буває промахів. Жодних промахів! Ніхто з тих, що набув спасіння, ще не пошкодував про це. Якщо ви не спасенна людина, то що ви думаєте, читаючи це? Хіба це не щось дуже-дуже особливе? Невже ви гадаєте, що ми лише купка торгашів, які намагаються продати вам щось? Ви гадаєте, що вас хочуть обдурити і заробити на вас гроші? Як ви не можете бачити очевидного?
Тут, у цій країні, сьогодні живе приблизно 5 мільйонів людей, які довірили себе Ісусу Христу, і ніхто з них про це не шкодує. Ніхто з них не пошкодував про це навіть через 30, 40 або 50 років після дня спасіння. Вивчивши усе, що ж ви знайдете для себе «утішливого»? Нічого. Ви виявите людей, які пошкодували про те, що одружилися або вийшли заміж не за того, кого треба. Ви знайдете людей, що жалкують за тим, що вони не одружилися. Ви також виявите тих, хто, навпаки, розкаюються в тому, що одружилися. Ви зустрінете тих, хто жалкує за тим, що поїхав звідкись, а також тих, хто жалкує за тим, що десь залишився. Ви знайдете тих, які засмучуються з приводу тієї роботи, яку вони мають, і не заробляють досить грошей, хоча зустрінете і тих, які вважали за краще б не мати стільки багато, скільки вони досягли.
Я хочу сказати, що про усе, що підвладно зробити людині, хтось у цьому світі рано чи пізно шкодує. Шкодують про те, що не так говорили з кимось, що поводились не так. Але серед мільйонів тих, хто довірив себе Ісусу Христу, не знайдеться жодного, хто сказав би: «Як би я хотів, щоб цього не було!» Ось тут і можна було б закінчити цю проповідь. Якщо ви не спасенні, то з вас на сьогодні досить. Просто ідіть додому і думайте, думайте про це років так 35. Гаразд?
І скажіть мені, де ще ви бачили такого роду одностайність? Ви навіть не зможете сказати, що все ті, хто заробляють 500.000$ на рік, раді тому, що вони роблять. Багато хто з них був би радий взагалі ніколи не бачити цих грошей. Але ви не знайдете жодного, хто розкаювався б у тому, що він прийняв Христа.
