Довівши, що має свободу відносно храмових податків, Ісус після цього показав Своїм учням важливість упокорювання: «А хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» – (Мф. 18:6-10).
Увесь цей розділ Євангелія від Матфея говорить про спокуси. Ісус ясно показав, що ми повинні звільнитися від усього, що може стати причиною гріха – навіть якщо це один з ваших новозавітних привілеїв. Якщо це тягне вашого слабкого брата до гріха, відсічіть це прямо перед ним.
Ви, напевно, подумали, чому тоді Ісус спокушав багатьох людей. Відповідь проста: Ісус спокушав деяких людей у результаті послуху Своєму Отцю і служінню іншим. Він не робив цього заради відстоювання Своїх прав.
Фарисеї спокушалися, коли Він зціляв у суботу. Його учні спокушалися, коли чули істину, яку Отець велів Йому проповідувати. Марія і Марфа спокусилися (образилися), коли Він затримався з поверненням (прийшовши лише через два дні) щоб зцілити Лазаря. Але ви ніде не знайдете, щоб Ісус спокушав і кривдив інших, бо служив Самому Собі.
Павло у своєму посланні до Коринф’ян дав наступне попередження: «Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних» – (1Кор. 8:9).
Наша свобода дана нам для служіння і для того, щоб ми віддавали свої життя за інших. Ми повинні творити, а не руйнувати. Ми отримали цю свободу також не для накопичення речей. Через те, що ми користуємося нею неправильним чином, багато людей сьогодні спокушаються способом життя сучасних християн.
Послухайте ще раз попередження, дане нам у 1Кор. 8:9: «Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних».
Я наведу вам приклад порушення цієї заповіді. Під час моєї другої місіонерської поїздки в Індонезію я узяв із собою Лізу, своїх дітей і няню, що допомогла нам доглядати за дітьми. Ми приїхали на курортний острів у Денпасар, Балі.
Старійшина церкви, в яку ми прибули, був власником скромного готелю в дуже шумному районі міста. Ми проїхали величезну відстань без сну. Природно, ми дуже втомилися. У ту ніч ми кілька разів прокидалися від сильного шуму і собачого гавкоту, і не відпочили як слід.
Наступного дня ми вирушили на Яву і служили наступні два тижні за дуже напруженим графіком. У нас був лише один вихідний, та і той пішов на переїзд. Впродовж двадцяти чотирьох годин ми п’ять разів служили в церкві в тридцять тисяч людей.
Нам треба було повертатися назад через Балі. Пастор повідомив нам, що ми знову ночуватимемо в готелі в його старійшини. Ми не були в захваті від такої новини: нам не хотілося знову виявитися без відпочинку після двох тижнів інтенсивного служіння.
Уранці, коли ми збиралися від’їжджати з Яви в Балі, одна жінка під час сніданку запропонувала заплатити за наш нічліг в одному з кращих курортних готелів Балі. Я був радий, що нам вдасться зупинитися і відпочити в прекрасному місці.
Коли ми пішли з ресторану збирати свої речі, Ліза сказала мені, що в неї незрозуміле почуття відносно пропозиції тієї жінки. Ми з перекладачем поговорили з нею, і сказали, що не варто турбуватися – усе буде гаразд. І знову, коли ми летіли з Яви в Балі, Ліза сказала, що ми чинимо неправильно.
Я повівся безглуздо і не прислухався до неї. Я сказав їй, що це хороший варіант, причому він не обтяжує церкву. Коли ми приїхали в Балі, вона намагалася умовити мене ще раз біля місця отримання багажу, але я знову не послухав її.
Коли ми зустріли місцевого пастора, я повідомив йому, що ми не потребуємо готелю його старійшини, бо одна жінка запропонувала нам дещо інше. Він зніяковів від моїх слів, і я запитав його, у чому справа.
На щастя, він був відкритим зі мною і сказав: «Джоне, це образить старійшину і його сім’ю. Вони вже зарезервували для вас кімнату, хоча на цю ніч усі готельні місця були розпродані». Очевидно, я образив і самого пастора, не ставлячись з вдячністю до їх турбот. Нарешті я пообіцяв йому, що ми відмовимося від пропозиції тієї жінки і переночуємо в готелі його старійшини.
Господь провів свою роботу в моєму серці. Я бачив, що спричинив біль пасторові. Я зрозумів, що, наполягаючи на своїх правах, образив цього брата, що було гріхом. Тому я повернувся до нього і вибачився в нього. Він простив мене. Сподіваюся, мені не доведеться знову проходити через цей урок.
Напучуюче випробування
Апостол Павло в посланні до Римлян підвів підсумок тому, що хоче Бог відносно цього питання: «Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню» – (Рим. 14:19).
Ми повинні зробити це умовою нашого життя: своєю свободою не подавати іншим приводу для спотикання. Те, що ми робимо, може навіть відповідати букві Священного Писання. Але поставте собі питання: чи служить це до повчання інших або ж тільки на користь вам?
«Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися» – (1Кор. 10:23,24,31-33).
Я закликаю вас дозволити Святому Духові просіювати кожну сферу вашого життя через ці місця Писання. Дозвольте Йому розкрити усі ваші таємні мотиви або наміри, спрямовані на вашу користь, а не на користь інших. Якої сфери вашого життя це не стосується, прийміть заклик Духа Святого бути слугою для усіх.
Використовуйте свою свободу в Христі для звільнення інших, а не для відстоювання своїх власних прав. Це було однією з умов служіння Павла, який писав: «Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним» (2Кор. 6:3).
