Тому, чому ми вчимося в присутності Божій, не можна навчитися в оточенні людей.
«Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, – камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться (в англійській Біблії: «віруючий у нього не чинитиме поспішно»)» – Ісая 28:16.
«Віруючий у нього не чинитиме поспішно». Людина, яка чинить поспішно, є нестабільною людиною, бо в неї немає належної основи. Така людина легко коливається і відноситься геть бурями переслідувань, гонінь і суворих випробувань. Давайте розглянемо те, що сталося із Симоном-Петром.
«Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?» (Мф. 16:13).
Декілька учнів з ентузіазмом висловили народні думки про Христа. Ісус почекав, поки вони закінчать, а потім поглянув на них і запитав їх прямо: «А ви за кого Мене вважаєте?» (в. 15).
Я упевнений, що в більшості учнів були збентежені, перелякані обличчя, коли вони обмірковували відповідь. Вони відкрили роти і мовчали.
Несподівано люди, що так живо висловлювали чужі думки, вщухли. Можливо, вони ніколи серйозно не задавалися цим питанням. Як би то не було, зараз вони усвідомили, що не мають відповіді.
Усе, що робить Ісус – Він робить добре! Його питання схвилювало їх серця. Він привів їх до справжнього усвідомлення того, що вони знали і чого вони не знали. Учні жили, ґрунтуючись на роздумах інших людей, замість того, щоб розібратися у своїх серцях відносно того, ким же насправді є Ісус. Вони не ставили це пряме питання собі.
Симон, якого Ісус назвав Петром, був єдиним з учнів, хто зміг відповісти на це питання. Він сказав: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Мф.16:16). Тоді Ісус відповів йому: «Блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах» (в. 17).
Ісус пояснив Симону-Петру джерело цього одкровення. Він отримав це знання не від інших людей, не самостійно, але Сам Бог відкрив йому це.
У Симона-Петра було величезне жадання Божественного. Саме він ставив Ісусу більшість питань. Це він ходив по воді, у той час як інші одинадцять тільки дивилися на це. Він був людиною, яка не хотіла жити чужими думками! Йому хотілося усе чути безпосередньо з вуст Божих.
Це відкрите Духом Святим пізнання Ісуса прийшло до нього не через органи чуття, але як дар, що прояснив його серце у відповідь на духовну спрагу. Багато хто був свідками того, що бачив і Симон-Петро, але в їх серцях не було такої спраги пізнати волю Божу.
У першому посланні Іоанна 2:27 сказано: «А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте».
Це помазання учило Симона-Петра. Він вислухав все те, що сказали інші, а потім заглянув всередину себе на те, що відкрив йому Бог. Щойно ви отримуєте знання, відкрите самим Богом, вас ніхто не зможе поколивати. Коли Бог відкриває вам щось, не має жодного значення, що каже весь світ. Ніщо не зможе змінити вашого серця.
Потім Ісус сказав Симонові-Петру та іншим учням: «На цьому камені (тобто, на цьому одкровенні, даному особисто Самим Богом) Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16:18). Ми ясно бачимо, що у відкритому Святим Духом слові Божому є надійна основа (у цьому конкретному випадку це було розуміння Петра, що Ісус був Сином Божим).
Слово Боже просвічене Його Духом
Коли я проповідую, то часто закликаю церкви і окремих людей слухати Божий голос, що звучуть через мій. Зазвичай, конспектуючи проповідь, ми записуємо тільки те, що було сказано проповідником. Через це ми розуміємо Писання і тлумачення тільки розумом, як додаткове знання.
Якщо ми маємо тільки інтелектуальне знання, то можуть статися дві речі:
- Ми легко впадаємо в гру і суто емоційні дії.
- Ми стаємо пов’язаними своїм інтелектом.
Але усе це не є тією надійною основою, на якій Ісус будує Свою Церкву. Він сказав, що вона буде заснована на одкровенні Духа Святого, а не на завчених напам’ять віршах з Біблії.
Слухаючи проповідь помазаного служителя або читаючи книгу, ми завжди повинні шукати слова або фрази, які запалюються в нашому дусі. Це те слово, яке Бог відкриває нам. Воно приносить світло і духовне розуміння. Як пише псаломщик: «Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят» (Псалом 118:130). Саме тоді, коли Його слово за допомогою одкровення входить у наші серця, а не уми, воно просвічує нас і дає нам ясність.
Часто служитель може говорити на одну тему, проте Бог освітлює в моєму серці щось абсолютно інше. З іншого боку, Бог може запалити саме ті слова, які вимовляє служитель, і вони спалахують у мені. Будь-яким із способів Бог може давати одкровення Духа для мене. Бог змінює нас, роблячи з «немовлят» (що не мають розуміння) духовно зрілих (наповнених розумінням). Це просвічене в наших серцях слово є основою, на якій, як сказав Ісус, будуватиметься Його Церква.
Ісус уподібнив одкровення Боже каменю (в англійському перекладі і в грецькому оригіналі це слово означає не просто камінь, а масивну скелю; Петро грецькою «Петрос», тобто, камінь, а слово «камінь», використане Ісусом у Матфея 16:18 «на цьому камені», – це грецьке слово «петра», що означає великий масивний кам’яний моноліт; примітки перекладача). Камінь означає стабільність і міць. Згадайте притчу Ісуса про два будинки, в якій один будинок був побудований на камені, а другий – на піску. Коли гоніння, скорбота і страждання, обрушилися на обидва будинки, той, який був побудований на піску, зруйнувався, а будинок, побудований на камені, – встояв.
Деякі речі, які нам треба буде почути від Бога, не можуть бути знайдені в Біблії.
Наприклад, ми не можемо знайти в Біблії відповіді на такі питання: на кому саме одружуватися? Де ми повинні працювати? В якій церкві нам треба бути? І таких питань дуже багато. Ми повинні мати одкровення Духа Божого для ухвалення рішень у цих питаннях. Без такого слова від Бога наші рішення будуть засновані на піску, на хисткому ґрунті.
Те, що Бог відкриває Своїм Духом, не може бути відібране в нас. Це має стати основою для усього того, що ми робимо. Без цього ми легко спокушатимемося, коли прийдуть суворі випробування і скорбота.
Згадайте, що сказав Ісус про слово, що було почуте і прийняте з радістю, але не пустило коріння в серці. Воно було прийняте із захватом лише в думці та емоціях.
Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, негайно з радістю приймають його, але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, негайно спокушаються (Марка 4:16-17).
Ми можемо легко взаємозамінювати слова «корінь» і «основа», бо вони обидва вказують на стійкість (чи стабільність) і джерело моці для рослини чи будови. Людина, яка не стабільна і не звела основу на одкровенні від Бога, є тим, хто коливається і носиться бурею спокуси і образи.
Безліч людей перебувають у тому ж стані, що і учні, яким Ісус поставив Своє питання. Вони живуть, ґрунтуючись на тому, що почули від інших, коли ті свідчили або проповідували. Думки і твердження інших приймаються ними за істину без пошуку поради або водійства Святого Духа. Ми можемо проголошувати тільки те, що відкрито Богом особисто нам. От на чому Ісус зводить Церкву Свою.
Колись зі мною працювала незаміжня секретарка, яка зустрічалася з молодим чоловіком, що також працював у церкві. З кожним днем їх стосунки ставали все більш і більш близькими. Усі бачили, що їх стосунки обов’язково приведуть до шлюбу. Вони вже серйозно обговорювали це питання.
Одного разу, у неділю увечері, старший пастор кликнув їх і сказав: «Так каже Господь: ви, двоє, одружитеся».
Наступного ранку моя секретарка увійшла до офісу, сяючи від радості і захвату. Вона запитала мене, не міг би я поєднати їх, і я відповів, що для мене це буде честю. Я призначив для них зустріч, щоб заздалегідь з ними поговорити.
Але я відчував якусь тяжкість на серці. Коли вони увійшли до офісу, мій дух був стурбований. Я подивився на свою секретарку і запитав, чи точно вона знає, що це саме та людина, яку Бог обрав для неї. Вона відповіла з ентузіазмом і визначеністю: «Так».
Потім я подивився на нього і запитав: «Ти упевнений, що це воля Божа, щоб ти одружився саме на цій дівчині?»
Він дивився на мене якусь мить з напіввідкритим ротом, а потім опустив свою голову і похитав нею, показуючи усім своїм виглядом: «Ні, я не упевнений».
Я подивився на них і потім звернувся до хлопця: «Я не поєднуватиму вас. Мені байдуже, хто вам пророкував і що вам було сказано. Мені байдуже, скільки людей сказали вам: «Ви так чудово виглядаєте в парі». Якщо Бог не відкрив Свою волю у твоєму серці, ти не маєш права вступати в цей шлюб». Потім я продовжив: «Якщо ти одружуєшся, не отримавши особистого одкровення про те, що це є для тебе досконалою волею Божою, то, коли прийдуть бурі, а вони обов’язково прийдуть, у тебе будуть сумніви і питання: «Що було б, якщо б я одружився на іншій дівчині? Може не було б цих проблем? Мені треба було переконатися, що це одруження було згідно волі Божої. Я почуваю себе в пастці». Тоді твоє серце хворітиме і ти не зможеш протистояти тим проблемам і труднощам, які обрушаться на твій шлюб. Ти станеш людиною з думками, що двояться, яка не тверда на усіх шляхах своїх».
Я відіслав їх і сказав, що немає жодного сенсу зустрічатися знову. Він відчув полегшення. Вона ж була дуже засмучена. Впродовж наступного тижня атмосфера в нашому офісі була дуже натягнутою. Але я знав, що сказав істину. Це було часом випробувань для неї. Якщо Бог дійсно сказав їй, що цей хлопець має стати її чоловіком, вона повинна тоді довіряти Господу, що Він відкриє це і йому, і не ображатися на мене або на Бога. Я порадив їй віддалитися від нього і надати йому можливість особисто шукати відповідь у Бога. Вона так і вчинила.
Минули три тижні, і вони попросили призначити ще одну зустріч. Я відразу ж відчув усередині радість. Цього разу, коли вони зайшли в офіс, він подивився на мене сяючим поглядом і сказав: «Я точно знаю, анітрохи не сумніваючись, що це та дівчина, яку Бог дав мені в дружини!» Вони одружилися через сім місяців.
Коли ви знаєте, що Бог дав вам ті чи інші взаємини або цю церкву, ворогові буде набагато важче вирвати вас звідти. Ви ґрунтуєтеся на одкровенні Божому і пройдете через усі конфлікти, зробивши неможливе.
