Біблія каже в Псалмі 91:14: «Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть». Зверніть увагу, що розцвітуть саме «насаджені» в домі Господнім. Що станеться з рослиною, якщо ви пересаджуватимете її кожні три тижні? Більшість з вас знає, що її коренева система стане хворіти і зменшуватися, і вона не зможе нормально рости. Якщо ви продовжуватимете пересаджувати, рослина помре від шоку!
Багато людей переходять з церкви в церкву, з одного служіння в інше, щоб удосконалювати своє власне служіння. Якщо Бог поміщає їх у тому місці, де їх не визнають і не підбадьорюють, вони ображаються. Якщо вони не згодні з чимось, то йдуть. Йдучи, вони звинувачують при цьому керівництво. Вони сліпі і, не бачачи недоліків у власному характері, не усвідомлюють, що Бог хоче очистити і удосконалити їх через той тиск, який вони зазнають.
Давайте вчитися на прикладах, які Бог показує нам через рослини і дерева. Посадженому в землю фруктовому дереву, належить зіткнутися з дощовими бурями, спекотним сонцем і вітром. Коли б молоде дерево могло говорити, воно, можливо, сказало б; «Будь ласка, приберіть мене звідси! Помістіть мене туди, де немає ні цієї жахливої жари, ні цих вітрів і бур!»
Якби садівник послухався дерева, він насправді завдав би йому шкоди. Коли дерева переносять спекотне сонце або бурі, вони глибше пускають своє коріння. Ті труднощі, з якими вони стикаються, зрештою стають для них джерелом більшої стабільності. Суворість природних умов, що оточують їх, примушує їх шукати інше джерело життя. Настане день, коли вони прийдуть до такого стану, що навіть найбільші бурі не зможуть вплинути на їх здатність приносити плід.
Я живу у Флориді, цитрусовій столиці. Більшість жителів Флориди знають, що чим холодніше зима, тим солодші апельсини. Якби ми не втікали так швидко від духовного опору, у нашої кореневої системи був би шанс стати сильнішою і рости углиб, а наші плоди стали б щедрими і приємними в очах Божих, і апетитнішими і смачнішими для Його народу! Ми були б зрілими деревами, якими захоплювався б Господь, замість того, щоб бути деревами, знехтуваними через відсутність плодів (Лк. 13:6-9). Ми не повинні опиратися тому, що Господь спеціально посилає для нашої духовної зрілості.
Цар Давид, натхненний Духом Святим, показав сильний зв’язок між образою, законом Божим і нашим духовним ростом. Він писав у першому Псалмі: «Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч» (Пс. 1:1-2).
Потім у Псалмі 118:165 він дає нам ще одне одкровення про людей, які люблять Божі закони: «Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони» («ніщо не зможе їх образити або спокусити» – в англійському тексті).
У третьому вірші першого Псалму описується, нарешті, доля такого мужа: «І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним» (Псалом 1:3).
Іншими словами, вірний, який йде на те, щоб його воля перебувала в слові Божому посеред великих труднощів, уникне всяких образ, і ні в чому не спотикнеться. Ця людина буде, як дерево, коріння якого проникає глибоко туди, де Дух дає силу і живлення. Ця людина черпатиме з Божого джерела в глибині свого духу. Це зміцнюватиме її, роблячи настільки зрілою, що несприятлива обстановка стане тепер каталізатором для плоду. Алілуя!
Тепер ми заглибимося в сенс тлумачення Ісусом Своєї притчі про сіяча.
«Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються» (Мк. 4:16-17).
Щойно ви покидаєте місце, обране для вас Богом, ваша коренева система припиняє розвиватися. Наступного разу для нас буде ще легше втекти з несприятливої обстановки, бо ви посилено намагалися не пустити своє коріння глибоко в землю. У результаті цього ви опиняєтеся в такому стані, що у вас взагалі немає сил зазнавати скорботу або гоніння.
Потім ви стаєте духовним блукачем, що переходить з місця на місце, підозрілим до усіх від страху, що інші можуть з вами погано повестися. Будучи калікою, нездатним приносити істинний духовний плід, ви замикаєтеся на своєму егоцентричному житті, живлячись тим, що залишається від плодів інших християн.
Подивіться на Каїна і Авеля, перших синів Адамових. Каїн приніс у жертву Господу справи рук своїх, плід землеробства. Цей плід був вирощений багатьма трудами. Йому треба було очищати землю від каміння, пнів і від інших наносних порід. Спахувати і культивувати ґрунт. Саджати, поливати, удобрювати і захищати свій урожай. Він доклав масу зусиль у своєму служінні Богові. Але це була його власна жертва, а не послух Божій волі. Це символізує поклоніння Богові своєю силою і здібностями, а не Божою благодаттю.
Авель же, навпаки, приніс жертву послуху: відбірного первістка зі свого стада і тук. Він не працював, як Каїн, щоб зробити цього ягняти, але ця тварина була дорога йому. Обидва брати чули від батька і матері, як вони колись намагалися прикрити свою голизну інжирним листям, що було прообразом їх власних справ, які здійснюються для покриття гріха. Але Бог показав прийнятну для Нього жертву, покривши Адама і Єву шкурою безневинної тварини. До цього Адам і Єва не знали про неприйнятність самовільного покриття свого гріха. Але після того, як їм був показаний Божий шлях, вони зрозуміли, хто здатен покрити їх гріх. Те саме стосувалося і їх дітей.
Каїн хотів придбати Боже схвалення, не дотримуючись Божої поради. Бог показав, що приймає тих, хто приходить до Нього на підставі Його благодаті (Авелева жертва), і відкидає те, що робиться на підставі «пізнання добра і зла» (релігійні справи Каїна). Потім Він наставив Каїна, пояснивши, якщо той творитиме добре – то буде прийнятий; але якщо обере зло – тоді гріх поневолить його.
Каїн образився на Господа. Замість того, щоб покаятися і змінити своє життя, він спрямував на свого брата Авеля свій гнів і образу, які були спрямовані проти Бога. Він убив Авеля. Бог прокляв Каїна: «І нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем («дезертиром» – англійський текст) і мандрівцем на землі» (Буття 4:11-12).
Бути знехтуваним Богом… Те, чого Каїн найбільше боявся – відбулося з його вини. Те саме середовище (земля), через яке він намагався придбати Боже схвалення, тепер було прокляте його власною рукою. Кровопролиття принесло прокляття. Земля більше не мала давати йому свої сили. Плід тепер міг бути вирощений тільки за допомогою величезних зусиль.
Скривджені християни також знищують свою власну здатність приносити плід. У притчі про сіяча Ісус порівнює серце з ґрунтом. Як Каїнові поля сталі безплідними, так само безплідний ґрунт скривдженого серця, отруєний гіркотою. Скривджені люди можуть як і раніше переживати у своєму житті чудеса, пророцтва, сильні проповіді і зцілення. Але усе це є дарами Духа, а не плодами. Ми ж будемо судимі за своїми плодами, а не за дарами. Дар дається, а плід культивується і вирощується.
Зверніть увагу, Бог сказав, що Каїн внаслідок своїх дій стане утікачем (чи дезертиром) і блукачем. Сьогодні в наших церквах є величезна кількість духовних утікачів, дезертирів і блукачів. Їх дари співу, проповідування, пророцтва і т. ін. не були прийняті лідерами їх попередніх церков, тому вони пішли звідти. Ці люди безцільно бродять, носячи в собі образи, шукають досконалу церкву, яка прийме їх дари і зцілить їх рани.
Вони вважають себе пораненими і гнаними. Вони гадають, що є сучасними Єреміями. Є тільки «вони і Бог», а усі інші шукають їх погибелі. Вони стають нездатними вчитися. У них з’являється, як я це називаю, «комплекс переслідування»: «Усі люди переслідують мене». Вони утішають себе тим, що є святими або пророками Божими, на яких люди зводять гоніння. На кожного вони дивляться з підозрою. Це саме те, що сталося з Каїном. Подивіться, що він каже: «І буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене» (Буття 4:14).
Дивіться, у Каїна був «комплекс переслідування»: нібито усі люди зводять на нього гоніння! Те ж саме відбувається і сьогодні. Скривджені люди вважають, що усі полюють за ними. Через таку позицію їм дуже важко побачити у своєму житті ті сфери, які потребують зміни. Вони ізолюються і поводяться так, що самі провокують інших погано до них ставитися.
«Примхи шукає людина, що ізолює себе, вона повстає проти всякого розумного міркування» (Притчі 18:1 – дослівно з англійської).
Бог створив нас не для того, щоб ми жили незалежно від інших, у повній ізоляції. Йому подобається, коли Його діти піклуються і дбають один про одного. Господь засмучений, коли ми гніваємося і жаліємо самих себе, вважаючи усіх інших винними в нашому нещасті. Він бажає, щоб ми були активними членами Його сім’ї. Щоб ми черпали наше життя від Нього. Людина, яка ізолює себе, шукає лише своєї примхи, а не того, що бажає Бог. Вона не слухається нічиїх порад і стає відкритою для зваблювання.
Я не кажу про такі періоди, коли Бог закликає окремих людей ізолюватися, для того, щоб відпочити і зміцнитися в Слові. Я говорю про тих, хто сам заточив себе у в’язницю. Вони бродять з церкви в церкву, розриваючи одні взаємини за іншими, ізолюючись у власному світі. Вони вважають, що усі, хто з ними не згодні, не праві і налаштовані проти них. Вони захищаються за допомогою ізоляції і почувають себе в безпеці тільки в створеному ними і контрольованому оточенні. Їм немає чого більше розбиратися з недоліками у своєму характері. Замість того, щоб зустрітися з труднощами лицем до лиця, вони намагаються уникнути випробувань. Розвиток характеру, можливий тільки в умовах конфліктних ситуацій, припиняється, коли починається новий цикл образ.
