Я скривджений?

Наша реакція у відповідь на образу визначає наше майбутнє.

«Неможливо не прийти образам» – (Лк. 17:1, пер. з англ.).

Подорожуючи Сполученими Штатами Америки в цілях служіння, я бачив одну з найсмертоносніших і найспокусливіших ворожих пасток, що поневолює незліченну кількість християн, розриває їх взаємини і розширює існуючі бар’єри і прірви. Цією пасткою є образа.

Багато вірних не здатні належним чином діяти і виконувати своє покликання через рани, нанесені їм кривдами і образами. Вони покалічені, перед ними стоїть перешкода, яка не дає їм працювати, використовуючи усі свої потенційні можливості. У більшості випадків рани приходять через інших вірних. У цьому випадку образа сприймається, як зрада. У Псалмі 54:13-15 Давид тужить: «Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. Але ти, чоловіче, – однодумцю мій, приятелю і друже мій, з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!» (Псалом 54:13-15).

Це ті люди, з якими ми сидимо поруч і співаємо хвалебні пісні, або, можливо, це людина, яка проповідує в церкві. Разом з ними ми проводимо вихідні, відвідуємо різні служіння і разом працюємо. Чи, можливо, це ще ближчі люди. Ми разом зростаємо, відкриваємо їм свої таємниці, живемо поряд з ними. Чим ближче взаємини, тим сильніше спокуса і образа! Найлютішу ненависть можна виявити між людьми, які колись були в дуже тісних взаєминах.

Адвокати розкажуть вам наймоторошніші і найнемилосердніші вчинки з шлюборозлучних процесів. Американські засоби масової інформації постійно повідомляють про вбивства, що кояться одним із членів сім’ї, що зневірився. Дім, призначений для того, щоб бути притулком і місцем для захисту, опіки і зростання; дім де ми вчимося віддавати і приймати любов, – часто є коренем нашого болю. Історія показує нам, що найкривавішими є громадянські війни. Брат проти брата. Син проти батька. Батько проти сина. Вірогідність виявитися скривдженим або спокушеним є настільки ж великою, як і кількість взаємин, якими б простими або складними вони не були. Ця істина залишається незмінною: спричиняти вам біль можуть тільки ті люди, які вам не байдужі. Ви чекаєте більшого від них, бо, врешті-решт, ви багато що їм віддаєте. Чим більше очікування, тим більше падіння.

У нашому суспільстві процвітає егоїзм. Люди сьогодні думають тільки про себе, нехтуючи при цьому оточуючими і заподіюючи їм біль. Це не має вас дивувати. Біблія дуже ясно говорить, що в останні дні «люди будуть самолюбні» (2Тим. 3:2). Ми чекаємо подібне від невіруючих, але Павло писав це, маючи на увазі зовсім не тих, хто перебуває поза церквою. Він говорив про християн. Багатьом завдані рани, спричинений біль, прикрість. Вони скривджені! Вони спокусилися! Але вони не усвідомлюють, що потрапили в пастку сатани.

Хто в цьому винен? Ми? Ісус сказав дуже ясно, що неможливо жити в цьому світі, не зазнавши спокус або образ. Та все ж більшість християн шокована, здивована і ніяковіє, коли це трапляється з ними. Ми вважаємо, що є єдиними, з ким обійшлися неправильно. Така реакція робить нас уразливими для появи гіркого кореня. Отже, ми маємо бути приготовані і споряджені проти спокус і образ, бо нашою реакцією ми визначаємо наше майбутнє.

Спокуслива пастка

Грецьке слово, що відповідає українському «спокуса» в Луки 17:1 (для уникнення непорозумінь у зв’язку з тим, що в англійській Біблії це слово також означає «образа», ми часто перекладаємо це слово не нашим синодальним «спокуса», а словом «образа», щоб переклад відповідав тій думці, яку прагнув передати автор. Прим. пер.) походить від слова СКАНДАЛОН. Спочатку це слово означало ту частину пастки, на яку чіпляли приманку. Отже, слово, що розглядається нами, означає пастку, поставлену на чиємусь шляху. У Новому Завіті це слово часто використовується для опису того, як ворог уловлює людей у свою пастку. Образа (чи спокуса) – це знаряддя ворога, за допомогою якого він поневолює людей. Павло, наставляючи молодого Тимофія, писав: «Раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобливим, з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини, щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав (в англійському тексті «поневолив, узяв у полон, щоб вони виконували його волю») їх живими у свою волю» (2Тим. 2:24-26).

Люди, які сваряться або створюють опозицію, потрапляють у пастку і стають полоненими диявола, який утримує їх для того, щоб вони виконували волю його. І що ще жахливіше, ці люди навіть не усвідомлюють того, що є полоненими диявола! Подібно до блудного сина, вони повинні отямитися, пробудившись і усвідомивши, в якому стані вони дійсно перебувають. Вони не усвідомлюють, що з них виходить не чиста, а гірка вода. Коли людина перебуває в зваблюванні, вона вважає, що вона права, у той час, як вона абсолютно не права.

Яким би не був сценарій, усіх людей, що образилися, можна поділити на дві основні категорії:

  1. Тих, з ким вчинили несправедливо.
  2. Тих, хто вважає, що з ним вчинили несправедливо.

Люди, які належать до другої категорії, вірять усім своїм серцем, що з ними обійшлися погано. Часто їх висновки ґрунтуються на неточній інформації. Або ж інформація є точною, але їх висновок – спотвореним. Але, як би то не було, вони скривджені, і їх розуміння потьмарено. Вони судять на підставі припущень, зовнішніх ознак, людських чуток.

Наступний запис

Справжній стан серця

Один з методів, за допомогою якого ворогу вдається тримати людину в скривдженому стані, полягає в тому, що образа ховається за ... Читати далі