Згідно Біблії вирок Небесного Судді на Страшному суді буде не дуже багатослівним. Одна група людей почує: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34), тоді як друга група почує зовсім протилежне: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). І можна припустити, якби не скрутність обстановки, то багато людей з другої групи підсудних сильно б позаздрила першій групі. Чи ви вважаєте інакше?
Загалом, подібне важко уявити в земному житті, адже згідно опису апостола Павла, який він дав тогочасним вірним церкви Христової: «Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних…» (1Кор. 1:26), тим самим вірним не було за що заздрити. Втім, з тих часів у цьому плані мало що змінилося, і більшість вірних є аутсайдерами, невдахами світу цього. Але Павлів опис церкви Христової цим не обмежується: «Але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1Кор. 1:27-29). І тоді, як мовиться, все стане на належні місця.
Проте це відбудеться лише згодом, у потойбічному житті, тоді вірні на власному досвіді переконаються в істинності біблійних слів: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). А нині, у житті земному, багатьом вірним дійсно немає чим похвалитися, окрім сподівання на Бога Живого, що, чесно кажучи, не дуже цінується у світі.
Але це буде згодом, а доки світ живе, точніше намагається жити за власними правилами, ігноруючи біблійні поради: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16). Та загалом як світ може виконувати ці поради, не відкинувши свої цінності, себе самого? Для світу куди легше відкинути Бога, ніж підкоритися Йому, навіть якщо це відкидання погрожуватиме вічним покаранням. Але це, знову ж таки, буде згодом, а доки світ тішиться своїм існуванням. Звісно, якщо дозволяють обставини…
Але час невблаганний, «і світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17), тому невідворотно насувається той момент, коли усім «належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). І тоді, згідно слів Христових, вже «праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф. 13:43), але тепер їм просто залишається в усьому сподіватися на Бога Живого і чекати від Нього обіцяної небесної нагороди.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Обіцяна нагорода
