Бо дари і покликання Божі непорушні. Рим. 11:29
Багатьом людям здасться страхітливою думка про те, що від Божого плану можна відхилитися, спокусившись якимись добрими і благочестивими на перший погляд речами. Це зрозуміла реакція! Але пам’ятайте, що ми покликані мати не страх падіння і покарання, але страх Божий. Страх Господній утримує нас у мудрості Того, Хто сказав такі слова: «І вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: “ось шлях, ідіть ним”, якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч» (Ісаї 30:21). Давайте звернемося до питання про те, як нам дізнатися своє місце в будівництві Божої будівлі.
Перше: чи щиро ви шукали Бога?
Якби вас запитали, чи виконуєте ви свою долю, можливо, ви б відповіли: «Я хочу її виконати, але я не знаю, до чого покликаний!» Цьому може бути декілька причин. По-перше: чи щиро ви шукали Бога? Нам сказано, що Бог нагороджує тих, хто щиро шукає Його у вірі, а не в сумнівах або з простої цікавості (див. Євр. 11:6). Якщо людина щиро шукає Бога, чекаючи відповіді, їй буде відкрито, для чого вона була народжена на землі.
Коли я прийняв спасіння у студентському братерстві в університеті Пердью, я відразу почав шукати Божого плану для мого життя. Навчаючись на інженера, кожен другий семестр я працював в ІBM (компанія з виробництва ЕОМ). Одна з причин, що примусила мене дізнатися своє покликання, окрім бажання бути слухняним Богові, була в тому, що через декілька місяців після свого спасіння одного разу я опинився в групі восьми-десяти інженерів, що святкували тридцятивосьмирічний стаж роботи в компанії одного із співробітників. Ми неквапливо розмовляли, як раптом цей співробітник вимовив: «Щодня впродовж усіх тридцяти восьми років я ненавидів цю роботу». Усі присутні, окрім мене, або погодилися з ним, або захихикали. Я ж був шокований.
Будучи новачком серед цих бувалих професіоналів, я здивувався, чому ніхто не сказав нічого іншого, і, не витримавши, запитав: «Навіщо ж ви займалися цим тридцять вісім років?»
Він подивився на мене і сказав: «Це просто робота».
Раптом я теж усвідомив, що не відчуваю особливого захоплення від свого заняття. Мій батько був інженером і казав, що це хороша професія, стабільна і добре оплачувана. Але зустріч з цим інженером змусила мене подивитися на усе іншими очима. Я подумав: «Ні гроші, ні стабільність, ні щось ще не зможуть утримати мене від того, навіщо я був народжений на цій землі». Прямо там я прийняв рішення, що шукатиму своє покликання, і став роздумувати, який треба зробити наступний крок, щоб рухатися до нього.
Я дізнався, що Бог дає загальну картину покликання життя, якщо ти шукаєш Його із самого початку свого життя з Ним. Іншими словами, Він від початку покаже тобі кінець. Йосиф був хлопчиком, коли Бог показав йому, що він стане великим лідером і навіть його батько, мати і брати служитимуть йому. Видіння виконалося через багато років. Мойсей знав, що поведе Ізраїль, принаймні за сорок років до призначеного часу. Давиду було відкрито, що він буде царем, коли він був пастушком. Тільки через роки він став правителем Ізраїлю. Список можна продовжувати.
У моїх планах було отримати ступінь в університеті, продовжити навчання в Гарварді і просунутися у вищий рівень менеджменту США. Я збирався одружитися, кілька разів на рік брати відпустку і віддавати десяту частину усіх своїх прибутків Богові. Це було моє уявлення про служіння Йому.
Чим більше я шукав Бога, тим більше відчував потяг до служіння. Мені не дуже це подобалося, але я був досить кмітливий, щоб зрозуміти, що, будучи слухняним Богові, я знайду задоволення і радість у житті. Одного разу я дав Йому обітницю, що попри все, я буду слухняний Йому. Тоді Він став показувати мені усю картину, до чого Він призвав мене.
Вже на початку 80-х Бог показав мені, що, залишаючись слухняним, через Його Слово я чинитиму вплив на багато народів. Не варто казати, що це не вміщувалося в мою голову і я не бачив жодного способу, як це може виконатися, тому що був хлопцем з маленького міста, який не знає жодного служителя національного або міжнародного рівня.
Як у випадку з Йосифом, Мойсеєм або Давидом, Бог покаже завершальну картину, не уточнюючи усі кроки до її виконання. Це дозволяє нам перебувати у вірі, а не в міркуваннях. Ми повинні шукати і бути слухняні тому, що Він каже нам, і тоді зможемо рухатися до мети. Частенько здається, що наступний крок, який необхідно зробити, веде нас не до мети, а у зворотному напрямі. Потрапити в рабство на десять років відразу після того, як отримав мрію бути лідером, не зовсім логічний крок. От чому нам сказано: «Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої» (Притчі 3:5,6).
Через декілька місяців після того випадку, під час останнього року в коледжі, коли усі студенти поїхали на чотириденні вихідні під час святкування Дня подяки, я залишився в студентському гуртожитку. У ці дні я постив і молився в пошуках Божої волі і напряму для мого життя. Через пару місяців я отримав відповідь, яким має бути мій наступний крок, що виглядав повною протилежністю напряму, який веде до служіння. Для мене було цілком логічним піти в біблійну школу, але Господь показав, що мені треба буде пройти співбесіду для отримання посади інженера. Ось чому Бог каже нам не покладатися на власне розуміння.
У кампусі університету я зустрічався з представниками багатьох компаній і майже відразу ж знав, що працюватиму в корпорації «Роквел» у Далласі, штат Техас. У цьому не було взагалі жодного сенсу, бо я не знав жодної біблійної школи в Далласі. У мене було тринадцять інших пропозицій на роботу в різних містах. У деяких з них такі школи були, до того ж усі інші компанії пропонували зарплату вище, ніж «Роквел». Але я був просто слухняний.
Після прибуття в Даллас, щойно я увійшов до церкви, Господь показав, що я маю укоренитися в ній. Саме в цій церкві я зростав у служінні, що привело мене до того, де я перебуваю зараз.
