1 грудня – Якщо небес не існує

Антропологи відмічають, що всі відомі науці людські співтовариства вірили в загробне життя. Я почав роздумувати про те, як могло б виглядати суспільство, якби воно в нього не вірило. Давши волю фантазії, я дійшов наступного висновку. Для зручності (і з вибаченнями Семюелю Батлеру, авторові книги «Едін») я дав моєму вигаданому суспільству назву, теж утворену прочитанням навпаки, – Акирема.

Над усе акиреманці цінують молодість. Оскільки для них за межами земного життя нічого не існує, молодість втілює надію. Як наслідок, у країні процвітає все, що зберігає ілюзію молодості. Спорт – загальнонаціональна нав’язлива ідея. Журнали пістрявлять розкішними тілами і обличчями без зморшок.

Саме собою, акиреманці не цінують старість, оскільки літні люди є неприємним нагадуванням про кінець життя. Як наслідок, індустрія медицини Акиреми рекламує засоби від облисіння, креми для шкіри, пластичну хірургію та інші ультрасучасні способи для приховання ознак старіння – прелюдії смерті.

Акирема робить акцент на «іміджі», а не на «суті». Наприклад, такі явища, як дієта, фізичні вправи і догляд за тілом набули статус язичницьких ритуалів поклоніння. Видимим уособленням успіху в цьому світі є красиве тіло, тоді як туманні внутрішні риси – співчуття, самопожертвування, упокорювання – цінуються невисоко. Як побічний ефект, інваліди та люди потворної зовнішності в Акиремі мають мало шансів на успіх.

Оскільки після смерті немає ніякої системи винагород, акиреманська релігія зосереджена виключно на тому, як людина живе тут і зараз. Ті акиреманці, які як і раніше вірять у Бога, шукають Його благовоління відносно хорошого здоров’я і земного досягнення успіху. Колись акиреманські священики займалися тим, що вони називали «євангелізацією», проте тепер вони віддають свої сили переважно на підвищення добробуту співгромадян.

Акиреманці витрачають мільярди на підтримку старих тіл за допомогою систем життєзабезпечення, і в той же час дозволяють і навіть заохочують аборти, у тому числі і на пізніх стадіях вагітності. У цьому немає нічого парадоксального, як це може здатися на перший погляд, оскільки акиреманці вважають, що людське життя починається в момент народження і закінчується в момент смерті.

Від однієї тільки думки про таке суспільство мене проймає жах. Я такий радий, що живу в старих добрих Сполучених Штатах, де, як завіряє нас Джордж Гелап, переважна більшість населення вірить у загробне життя.

З книги «Я просто цікавлюся»

Попередній запис

30 листопада – Передова школа

Мені потрібно навчитися «допускати Бога» в усі дрібниці життя. У нашому метушливому, промислово розвиненому сучасному світі ми прагнемо розкладати по ... Читати далі

Наступний запис

2 грудня – Несучасний відчай

Це слово я вперше побачив на яскраво-червоній обкладинці книги, яку мій старший брат приніс додому з коледжу: «Сучасний екзистенціалізм». Хоча ... Читати далі