Іуда стверджує, що такі люди спотворюють послання Божої благодаті. У наші останні дні це дуже поширено, бо двері цьому явищу відкрило наше вчення. Ми учили, що благодать Божа служить захисним покриттям нашого непослуху. У церкві від багатьох можна почути наступні слова: «Я знаю, що живу не так, як мав би, але слава Богу за Його благодать». Це серйозне зваблювання. Писання учить, що благодать – це Божественна сила, поміщена усередині нас, щоб виконувати те, чого вимагає від нас істина.
Про благодать учили просто як про Божу незаслужену прихильність. Це дійсно Його благовоління, яке неможливо ні купити, ні заслужити. Проте вона дає нам силу до послуху. Доказом того, що ми насправді маємо благодать, є наше благочестиве життя. Послух Його Слову підтверджує наявність благодаті в нашому житті. З цієї причини Яків каже:
«Так і віра, якщо не має справ (вчинків і справ послуху, що підтверджують її), мертва сама по собі. Але скаже хтось: «ти (кажеш, що) маєш віру, а я маю (добрі) справи»: покажи мені (сумнівну) віру твою без (добрих) справ твоїх (якщо зможеш), а я покажу тобі віру мою з (добрих) справ (послуху) моїх. Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; і біси вірують, і тремтять» (Якова 2:17-19, Розширений переклад).
Яків вказує на величезний провал у нашому сучасному вченні. Ми вихоплюємо такі уривки з Писання, як «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся…» (Діяння 16:31). Якщо для спасіння досить вірити в існування Бога і в те, що Ісус – Його Син, тоді згідно з Яковом демони будуть врятовані, бо вірять. Це ж безглуздість! Щоб донести свою думку ясніше, Яків згадує, що біси навіть тремтять. Іншими словами, біси бояться Бога більше, ніж ті, що говорять, що мають віру, але не підтверджують це ділами послуху.
Очевидним фактом того, що ми дійсно врятовані благодаттю Ісуса Христа, є наше життя, що підтверджує це. Ось чому апостол Іоанн стверджує: «А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей. Хто говорить: “Я пізнав Його”, але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди; а хто дотримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому. Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив» (1Ін. 2:3-6).
Іоанн недвозначно заявляє, що доказом істинного знання Ісуса Христа є дотримання Його заповідей. Людина, яка стверджує, що знає Ісуса, але не зберігає Його слово, – брехун і обманщик, далекий від істини, незважаючи на своє сповідання знання Слова Божого. Тому Іоанн каже: «Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він є очищення від гріхів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу» (1Ін. 2:1,2).
Зверніть увагу, він не сказав так: «Це пишу вам, щоб ви, коячи гріх… мали Захисника». Ні, мета в тому, щоб не грішити. Отримавши силу Божої благодаті, ми можемо прямувати до того, щоб бути подібними до Христа («робити так, як Він робив»), бо ми звільнилися від контролю неслухняної натури. Але якщо ми піддаємося гріху, то маємо Захисника.
Радість вірного в тому, що тепер ми можемо служити нашому Богові так, як угодне Йому.
«Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом» (Євр. 12:28).
От у чому сенс. Благодать дає нам силу служити Богові благоугодно.
Чому ми не проголошуємо повне Євангеліє, а тільки половину? Так, спасіння – це дар, його не можна купити або заслужити. Це дійсно так. Проте ми забуваємо говорити людям, що єдина можливість отримати його – відмовитися від усього, присвятити своє життя, сповідуючи Його своїм Господом, і, зробивши це, отримати силу жити відповідно до Його природи. Про це написав Петро:
«Благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого. Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою, якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю» (2Пет. 1:2-4).
Зверніть увагу, нам була дана благодать через пізнання Ісуса Христа, і ця благодать не що інше, як Божественна сила, що дає нам усе необхідне, щоб жити благочестивим життям, згідно з Його Божественною природою. Таким чином, ми були спокуті від тління, що увійшло до світу через Адама, яке множилося унаслідок людської похоті, що суперечить Богові. Не дозволяйте нікому ні словом, ні дією викликати у вас зневагу до того, щоб жити згідно з Божественною натурою, поміщеною усередині вас. Павло ясно заявляє:
«Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці, очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл. Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто тобою не нехтував» (Тит. 2:11-15).
Благодать Господа учить нас відкидати усі нечестиві і світські пристрасті, жити життям стриманості і праведності. Благодать Божа в нашому житті подібна до учителя, що дає нам інструкції і можливість наслідувати їх.
Зверніть увагу, ми повинні учити цьому інших. Павло продовжує далі: «Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям» (Тит. 3:8).
Ми повинні робити добрі справи силою благодаті Божої в нашому житті. До свого спасіння ми не мали її, так само як і святі Старого Завіту, благодать – це Божий дар, що прийшов через Ісуса Христа. З цієї причини Ісус каже нам, що за часів Старого Завіту, людина, яка убила когось, вважається вбивцею, гідною пекла. Проте під благодаттю тобі погрожує пекельний вогонь, навіть коли ти назвав брата дурнем, засудив когось, відмовився простити або відчуваєш будь-яку форму ненависті (див. Мф. 5:21,22) Чому? Бо тепер у нас є можливість жити згідно з Божою природою, усередині і зовні, силою благодаті.
