Що змінило моє ставлення до церкви? Скептик сказав би, що десь дорогою я занизив свої очікування, або, можливо, «звик» до церкви точно так, як і після численних невдалих спроб звик до опери. Проте, мені здається, що спрацювало щось інше. Церква заповнила в мені потребу, яка не могла бути заповнена жодним іншим чином. Святий Іван від Хреста сказав: «Благочестива самотня душа… подібна до вуглинки, що самотньо горить. Вона не розгорається, а остигає». Гадаю, він був правий.
Християнство не є чисто інтелектуальною, внутрішньою вірою. Його можна практикувати тільки в співтоваристві. Можливо, саме з цієї причини я ніколи повністю не відмовлявся від церкви. Десь глибоко усередині я відчував, що в церкві є щось, у чому я відчайдушно маю потребу. Щоразу, коли я на якийсь час відсторонявся від церкви, було очевидно, що від цього страждаю тільки я сам. Моя віра в’янула, і я знову починав обростати черствою кіркою нелюбові. Я не розгорався, а остигав, і тому мій шлях, йдучи від церкви, завжди по колу знову повертався до неї.
Сьогодні, незважаючи на минулу непостійність, я не мислю собі життя без церкви. Яким чином із скептика я перетворився на прибічника церкви, і із стороннього спостерігача – в учасника? Чи можу я визначити, що саме виправило моє ставлення до церкви?
Відповідь полягає в тому, що за багато років я зрозумів, що треба шукати в церкві. У дитинстві в мене було не більше свободи у виборі церкви, ніж у виборі школи. Пізніше мені трапилася нагода спробувати найрізноманітніші церкви, і я відвідував то одну, то другу. У процесі цього я зрозумів, що секрет знаходження «правильної» церкви міститься всередині мене самого. Уся суть – у моєму сприйнятті. Щойно я навчився правильно дивитися на речі, питання на кшталт того, до якої деномінації належить церква, вже не мали для мене особливого значення.
Завдяки цьому новому сприйняттю, я перестав просто терпіти церкву і навчився любити її. Маючи правильний погляд на церкву, беручи участь в її житті, ми можемо допомогти їй стати місцем, яким Бог визначив їй бути.
З книги «Багато галасу через церкву»
