Бабуся Джой бачила не пекло, а озеро вогненне, яке називається «Смерть друга». Її доля змінилася, бо вона вибрала йти за Ісусом усім своїм серцем. Писання каже:
«Боязких же і невірних, мерзотних і убивць і любодіїв, і чародіїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга» (Одкр. 21:8).
Зверніть увагу, це озеро, що горить вогнем і сіркою. Сірка є субстанцією металу, яка горить при найвищій температурі і виділяє неприємний запах. Багато, хто описував пекло, згадували про жахливий запах: «нестерпний» – найпоширеніше слово. Насправді люди, які побували в цьому місці смерті, казали мені, що людськими словами неможливо описати жах і муку, що панують там.
Зверніть увагу також на вираз смерть друга. Ісус каже: «Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам (тобто те, що Він збирається сказати церквам, а не невіруючим людям): той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти» (Одкр. 2:11).
Чи не здається вам дивним, що Він каже це церквам. Зверніть увагу: в озері вогненному будуть три основні категорії людей: перша – ті, хто перестав йти за Ним; друга – ті, хто був невірний Йому; третя – грішники, які ніколи взагалі не були з Ним. У перші дві групи входять ті, хто був членом церкви.
Смерть друга – це гостра мука в озері вогненному усю вічність. Згадайте, у першому розділі ми говорили, що вічність – це віки і віки, без кінця, жодного виходу, жодного звільнення! Дехто гадає, що колись все одно усе закінчиться, проте таке переконання однозначно суперечить тому, чому учить Слово Боже: «І будуть мучитися день і ніч на віки віків» (Одкр. 20:10).
Щоб показати, що муці не буде кінця, Ісус сказав про усіх, хто неслухняний Його Слову так: «І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф. 25:46).
Зверніть увагу на слова вічні муки. Іншими словами, покарання не матиме кінця, воно вічне! Ісус каже нам: «І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну» (Мк. 9:47).
Як видно з цього уривка, Він говорить про озеро вогненне, геєну. Тепер подивимося, як це звучить в іншому перекладі:
«Якщо око твоє є причиною, що ти втрачаєш віру, вирви його! Краще для тебе увійти до Царства Божого лише з одним оком, ніж, зберігши обидва ока, бути кинутому в пекло. Там черв’яки, що пожирають їх, не помирають, і вогонь пекучий не згасає» (Мк. 9:47,48).
Зверніть увагу, що пожираючі черв’яки не помирають, що означає, у них завжди є що пожирати. Давайте порівняємо це з природою. Коли людина помирає, черв’яки з’їдають її тіло, залишаючи тільки кістки, а потім помирають. Черв’яки ж, що пожирають у геєні, ніколи не помирають, бо те, що поглинається ними, ніколи не зникає. Одна жінка, яка бачила пекло, казала, що бачила величезних черв’яків, які живляться плоттю людей, що корчаться у вогненному полум’ї. Не має значення, як довго вони перебувають у пеклі, у них все ще є плоть, яку можна пожирати.
Так, так, цілком вірно, це місце неймовірне! Але ми повинні завжди пам’ятати про те, що спочатку Бог створив озеро вогненне не для людей. Послухайте, що каже Ісус тим, хто має вирушити в це жахливе місце: «Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41).
Воно було створене для диявола і його пропащих ангелів, а не для людини. Проте обманюючи, диявол захоплює із собою багатьох до вічного покарання.
Навіки бути щасливим
Ми розглянули, який гнів Господній. Писання проголошує: «Той питиме вино гніву Божого… і буде мучений у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем; і дим мучення їх здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образу його, і ті, що приймають начертання імені його» (Одкр. 14:10,11).
Що таке повік? Пам’ятаєте наші міркування відносно вічності в першому розділі? Спроба зрозуміти, що таке нескінченність? Розумом нескінченність зрозуміти важко, але серцем – можливо. Тому Бог оплакував ціле покоління, що не побажало слухати Його: «О, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!» (Втор. 5:29).
Зверніть увагу на слово «повік». Якби тільки вони були мотивовані і рухомі вічністю! Він сказав: «Дотримуйте усі Мої заповіді завжди», а не певний «час». Він також не сказав: «Завжди дотримуйте певні Мої заповіді». Ні, завжди зберігати усе! Нам заповідано виконувати усю Його волю постійно.
Можливо, ви подумаєте: «Я не виконую усі Його заповіді. Я буду засуджений!» Так, це абсолютно вірно. Закон Божий визначає і доводить, що жодна людина не дотягує до Божого стандарту праведності, тому кожен буде винен перед Його судом. Стоячи перед обличчям Божим, ніхто не зможе сказати: «Я прожив життя, гідне Твого Царства, і не заслужив вічного покарання».
Причина нашої недосконалості криється на самому початку: у саду людина свідомо не послухалася Бога і через це прийняла гріховну природу. Зрадивши Богові, вона стала рабом сатани, що підпадає його пануванню і не має жодних шансів звільнити чи врятувати себе. Пропаща натура стала передаватися кожному Адамовому нащадку, кожній людині, оскільки ми народжуємося з натурою своїх батьків.
Рухомий чистою любов’ю до людини, незважаючи на повну відповідальність людини за своє падіння, Бог пообіцяв, що пошле нам Спасителя. Цей Спаситель – Ісус Христос. За сотні років до Його народження було передбачене, що Він народиться від Діви (див. Іс. 7:14). Його Отець – Бог, а мати – дівчина на ім’я Марія, що походить з роду царя Давида. Це мало бути саме так, інакше, якби обидва батьків були людьми, Ісус був би підпорядкований природі Адамовій, гріховному рабству. Він не зміг би прожити досконале життя і з цієї причини не зміг би спокутувати нас. Проте Він мав бути народжений жінкою, оскільки за падіння і зраду людини мала заплатити ціну людина. Ісус був на сто відсотків Богом і на сто відсотків людиною.
Розіпнутий на хресті, Ісус узяв усі наші гріхи на Себе, пролив Свою кров і помер, заплативши ціну за гріх. Проте оскільки Він прожив праведне життя, Отець воскресив Його з мертвих і посадив поряд із Собою праворуч. Цар Давид, що є пророком і предком Ісуса, за тисячу років до цього передбачав і записав, що станеться після розп’яття Ісуса. Петро процитував його слова в день П’ятидесятниці: «Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його, він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління. Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки» (Діяння 2:30-32).
Ісус воскрес з мертвих, щоб звільнити нас. Зверніть увагу, що Він не був залишений у пеклі. Ці слова ясно дають нам зрозуміти, що Він був у ньому. Коли Він був там? В якийсь момент між хрестом і воскресінням. Ісус скуштував смерть, або пекло, за кожного, для того, щоб ми не отримали вічного покарання. Тепер, відкидаючи життя для себе і повністю віддаючи себе Його пануванню і тому, що Він зробив для нас, проливши Свою кров і скуштувавши смерть, ми отримуємо спокутування і виправдання перед Богом. Тепер ми відповідаємо Його праведності і можемо упевнено стояти перед престолом суду. Слава Богу навіки!
З цієї причини нам сказано без всяких обмовок: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9).
Вірні добре знайомі з тим, про що йшла мова на останніх декількох сторінках. Проте, як виявилось, багато хто з них не до кінця розуміє те, про що я говоритиму в наступних розділах. Що насправді багато людей, які називають себе християнами, будуть шоковані простою істиною, що відкривається в Писанні. У наступних розділах ми побачимо, чому фундаментальне знання про вічне покарання є необхідним для здорового росту кожного християнина.
