«Нехай буде воля Твоя»

Далі Господь учить нас молитися: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

Метою нашої молитви є бажання привести нас у стан гармонії з Богом, з нашим Небесним Отцем, щоб Його воля здійснювалася в нашому житті тут, на землі, так, як вона здійснюється на небі. Бачте, на небі немає дисгармонії, там немає розбіжностей, там повна гармонія, усі святі і Ангели покірливо коряться волі Божій. Тому молитва «нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» є найкращою з усіх, які ми можемо вознести нашому Небесному Отцю. Звичайно, наші молитви вимовляються в сотнях і в тисячах різних варіантів, залежних від характеру обставин, в яких ми перебуваємо, і наших потреб, але головна ідея їх усіх завжди має зводитися до цих чотирьох слів: «Нехай буде воля Твоя».

Можна сказати, що воля Божа підрозділяється на два розряди. Одна частина Його волі ясно і чітко відкрита в Слові Господньому. Її безпомилково може знати всякий, і вона стосується кожної людини, що живе на землі, незалежно від того, де і коли вона жила. Наприклад, її стосуються такі слова Апостола Петра, що містяться в Другому його Посланні: «Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (3:9).

Така певна воля Божа. Тому всякий, хто приходить до Бога в ім’я Ісуса Христа, каючись у своєму гріху, бажаючи його залишити і знайти милість у Бога, повинен з готовністю змиритися перед Ним і просити вибачення. Тоді він може бути упевнений, що чинить за Божою волею, і йому не треба мати спеціальне одкровення про це. Слово Боже ясно свідчить, що саме така воля Божа про кожного з нас, бо «усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться». Отже, дорогий мій друже, якщо ти ще не врятований, не примирений з Богом, але бажаєш стати чадом Його, то ти не лише маєш право прийти до Бога з молитвою: «Будь милостивий до мене, грішного». Окрім цього, ти можеш бути цілком упевнений, що Бог почує твою молитву покаяння і прийме тебе у Свою сім’ю заради Сина Свого Ісуса Христа.

І до цього треба ще додати те, що і людині, яка повірила в Христа, Писання також ясно вказує, у чому полягає для неї воля Божа, і їй зовсім не треба просити додаткового одкровення.

Наприклад, Слово Боже каже, що нам треба у святості дотримувати свої помисли і серця, бо без цієї святості ніхто не побачить Бога. У Біблії також сказано, щоб ми невпинно молилися, за усе дякували, завжди раділи. Відносно усього цього нам не треба просити ще якихось особливих вказівок.

Але є інший аспект волі Божої, а саме: воля Божа відносно особистої потреби людини. Я глибоко переконаний, що в Господа є певний план для кожного з нас, тобто життя кожної людини особливо сплановане Богом, і цей план Його волі Він бажає нам відкрити. Господь не робить це відразу, а поступово, у міру того, як ми виконуємо те, що Він нам вже відкрив. Бог не відкриє нам більшого до тих пір, поки ми не виконаємо того, що Він нам вже явив у тих вказівках Своєї волі, які ясно викладені у Священному Писанні.

Можна точно сказати, що більшість обіцянь, записаних у Біблії, стосуються усіх дітей Божих. Але тут нам слід вказати, що ми повинні навчитися розрізняти їх. Велику помилку роблять ті, хто вважає, що будь-яке обіцяння Боже, записане в Слові Його, ми можемо застосовувати до себе автоматично.

Ні. Кожне обіцяння Боже, без виключення, умовне, і цю істину слід особливо підкреслити. Чи можу я будь-яке обіцяння застосувати до себе і бути упевненим, що Бог виконає обіцяне? Що говорить на це Писання?

У 15-му розділі Євангелія від Іоанна ми читаємо такі слова Спасителя: «Чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам» (15:7). Невже ми можемо просити усе, що тільки нам не надумається? Ні.

Христос учив нас молитися: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Це – умова для всякого нашого прохання і для кожного біблійного обіцяння. Згідно з буквальним сенсом цього тексту виходить, що я можу просити, що хочу, і Бог зобов’язаний мені це дати. Проте, зверніть увагу, про що говорив Христос перед тим, як Він сказав: «Чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам». До цих слів Він сказав: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам» (Ін. 15:7). З цього виходить, що відповідь на будь-яке прохання залежить від мого перебування в Христі, тобто від гармонії моїх стосунків зі Спасителем. «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Точно так, як і на небі панує повна гармонія між Богом і усіма небожителями, у такій же згоді з Ним мають бути і ми, хто живе тут, на землі.

Уся мета молитви полягає в тому, щоб привести нас у таке тісне спілкування з Богом, щоб Він міг через нас здійснювати Свою волю тут, на землі. О, скільки є людей, які мають неправильне поняття про значення молитви «Нехай буде воля Твоя»! Вони гадають, що це означає волати до Бога, щоб Він дав нам сил з покірністю перенести волю Його. «Так, Твоя воля важка, – скаржаться вони Богові, – але допоможи нам її прийняти і змиритися з нею, як це личить хорошому християнинові». Така молитва неугодна Богові. Це не що інше, як нарікання і образа Його. Так може мислити невіруюча людина, у своєму пропащому, гріховному стані, яка створила собі помилкову і неправдиву думку про те, що з Себе являє Бог і тому ремствує на Нього, звинувачуючи в усіх своїх знегодах, лихах і невдачах. Але поводитися так християнинові має бути соромно.

Ті, які так ганьблять Бога, подібні до лукавого слуги, що приховав даний йому талант у землі. Дехто думає, що хазяїн неправильно вчинив з цим слугою, давши йому один талант, тоді як іншим він дав два і п’ять. Але прочитайте уважно цю притчу, і ви переконаєтеся, що не кількість талантів була причиною неправильного вчинку несумлінного слуги.

По-перше, сказано, що кожному з них хазяїн дав талантів за спроможністю його. Він вимагав від кожного тільки відповідно до його здібностей і сил. Отже не в цьому була причина його вчинку, а в тому, що він мав помилкове уявлення про свого хазяїна. Його ж власні слова його звинувачують. Послухайте, що він каже: «Господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє» (Мф. 25:24,25).

Багато хто так само думає про Бога. Не знаючи Його як такого, вони вважають, що підкоритися волі Божій – означає віддати себе на безрадісне, жалюгідне і нудне існування. О, якби в нас було правильне розуміння про Бога, про те, який дивний і чудовий Він у справах Своїх і в поводженні Своєму із синами людськими! Наш Бог – Бог любові, Він бажає тільки найкращого для нас. Як вірно сказано: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Улюблені, ніколи не забуватимемо, що наш Бог добрий, благий до чистих серцем, тому псаломщик каже: «А мені найкраще прихилятися до Бога» (Пс. 72:28). Це означає, в усіх шляхах пізнавати Бога, і коли це відбувається, то виконається молитва: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

Але тут доречно згадати ще одну важливу істину про волю Божу. Бог хоче, щоб Його воля виконувалася в нашому житті настільки добре, наскільки вона виконується на небі. На жаль, ми не завжди здатні її прийняти в такому вигляді. І тоді Бог йде нам назустріч, Він спускається на той рівень, на якому ми здатні її прийняти. Зрозуміло, з цієї причини ми і самі несемо втрати, і позбавляємо Бога тієї слави, якої Він гідний.

У 12-му розділі Послання до Римлян сказано: «Не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (12:2). У цьому місці Писання Апостол Павло вказує на міру довершеності волі Божої. Бог бажає, щоб ми обрали Його довершену волю. Але як часто ми відмовляємося від кращого і погоджуємося на щось менше! І тут ми бачимо благодать і милість Божі в тому, що Він все ж зглянувся і йде нам назустріч. Він так жадає нас благословити, що навіть коли ми не готові прийняти краще з того, що Він має для нас, Бог знаходить спосіб, як нас благословити там, де ми перебуваємо.

Візьмемо приклад із старозавітної історії ізраїльського народу. Бог мав певний план для Свого народу і не хотів, щоб він уподібнювався язичницьким народам. Це був особливий, обраний народ, узятий Богом, і Бог був його Царем. Але вони не хотіли відрізнятися від інших народів і зажадали, щоб над ними правив земний цар. Коли Самуїл у молитві поскаржився про це Богові, то Господь йому відповів: «Послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними» (1Цар. 8:7). І Бог дав їм царя. Першим їх царем був Саул, і ми знаємо зі Священного Писання, що Саул не був людиною за серцем Божим. Так, його зажадав народ, бо хотів, щоб у них був цар, як і в інших народів, але ізраїльтяни зробили це собі на шкоду. Скільки горя зазнали вони від того, що не хотіли підкоритися довершеній волі Божій! Але наскільки є безмежною любов Божа і милосердя Його: Він зводить на престол іншого царя, Давида, людину за серцем Своїм.

Але інакше вчинив Апостол Павло. Ви пам’ятаєте цей випадок, коли він просив Бога про видалення «жала з плоті». Павло гадав, якщо він його позбудеться, то його служіння буде успішнішим для Бога. Такою була його думка. Тричі він благав Господа про те, щоб Він видалив його від нього. Це не означає, що Павло зробив три короткі молитви, і цим усе закінчилося. Ймовірно, з постом і молитвою він просив Бога про свою нужду. Павло гадав: «Якщо Христос позбавить мене цього жала, то я не буду настільки обмежений і слабкий, як тепер». І тому він просить, щоб Господь позбавив його цього жала. Але що ж чує він у відповідь? «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі» (2Кор. 12:9).

Можливо, я неправильно зрозумів, подумав Павло, і повторно попросив про усунення свого «жала», адже було очевидно, що воно йому тільки заважало. Але і вдруге він отримав таку ж відповідь. І тоді Павло наважується просити утретє, щоб Господь видалив «жало», але Господь не змінив Своєї відповіді, знову повторивши: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі». І тоді Павло підкорюється і приймає довершену волю Божу – він погоджується, щоб це «жало» залишилося при ньому. І коли Павло сказав Господові «нехай буде так», тоді здійснилося диво. Бо в цьому жалі він виявив благословення Боже, оскільки через нього могла перебувати в ньому сила Божа.

Так, коли ми приймаємо довершену волю Божу, то Господь завжди дає понад всякі очікування, незрівнянно більш того, що ми просимо або про що подумуємо. Тому Апостол Павло міг сказати: «Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний» (2Кор. 12:10). Дяка Господові!

Улюблені, Бог не залишив нас у невіданні про Свою святу і довершену волю. Він її відкриває нам у Слові Своєму, і Він дав нам Духа Святого, самого Автора Біблії, щоб Він пояснював нам значення цієї дивної Книги і те, як нам пізнавати Його волю. Яке чудове обіцяння дане нам: «Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої» (Рим. 8:26,27).

Так, ми немічні і нездатні молитися, як слід. Бажання є, але уміння немає, от чому ми такі залежні від Духа Божого. Він досконало знає волю Отця Небесного. Надамо ж Йому, Духові Святому, молитися про нас, бо Він один знає, що є найкращим для нас. Будемо ж завжди чуйні до голосу Духа Святого, Духа молитви, Який перебуває в нас, і з радістю скажемо: «Нехай буде воля Твоя, люблячий наш Отче».

Попередній запис

«Нехай прийде Царство Твоє»

Що означає просити: «Нехай прийде Царство Твоє»? Адже так учив нас молитися Христос. Це друге прохання в молитві «Отче наш». ... Читати далі

Наступний запис

«Хліб наш насущний»

Перша частина молитви Господньої повністю присвячена прославлянню Бога: «Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде ... Читати далі