Упродовж земного життя Христа люди йшли за Ним з найрізноманітніших мотивів. І усі ці причини, що лежать в основі їх інтересу до Христа, носили суто особистий характер. Одні шукали зцілення, другі хотіли бачити знамення і чудеса, але майже усі, хто на самому початку був розташований до Нього, сподівалися, що Він відновить їх царство і буде їх довгожданим Царем-Месією. Як відомо, Палестина тих днів була під окупацією Риму, і усі юдеї чекали появи такого вождя, який міг би повалити ярмо кесаря і відновити Ізраїльське царство. Тому, коли Ісус став проповідувати і здійснювати чудеса, народ став плекати надію, чи не той Він, хто зможе зробити це. Не дивно, що духовні питання їх не цікавили. Вони думали про земне, а не про небесне.
У всьому Євангелії ніде не знайти хоч би однієї історії про те, що хтось з народу прийшов до Нього з проханням про настанову в духовних питаннях. Коли Господь вийшов на Своє служіння і вимовив Свою першу настанову, відому як «Нагірна проповідь», то Він почав Свою розмову на теми духовного життя, звертаючись, передусім, до кола небагатьох Своїх послідовників, хоча і в присутності народу. І ви, напевно, помітили, що Спаситель торкається теми молитви в самій середині «Нагірної проповіді». От де ми знаходимо молитву «Отче наш».
Тому ніколи не забуватимемо, що ця молитва належить синам Царства Небесного, а це ті, кого Цар посилає з Благою Звісткою у ворожий стосовно них світ. Ця молитва повністю належить Його послідовникам, і наскільки вони будуть вірними своєму Цареві, настільки ж вони будуть непопулярними в цьому світі. Як сказав Христос: «Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре» (Лк. 6:26). Даючи настанови Своїм послідовникам, Христос завжди вказував на те, що сила і ефективність їх свідоцтва залежатиме від їх взаємин з Богом. От чому Христос ставить молитву в самий центр Свого вчення. Молитва – це дихання дитя Божого і вірна ознака відродження душі. Вона є першим доказом того, що людина народилася згори, що вона перейшла від смерті до життя.
Пам’ятайте, як для того, щоб переконати Ананію, що сумнівався в достовірності навернення затятого гонителя Церкви – Савла Тарсянина, Господь спожив цей найсильніший з аргументів, сказавши: «Він зараз молиться» (Діян. 9:11). Пізніше Павло у своєму листі вірним у Галатії затверджує цю істину, кажучи: «А оскільки ви – сини», – ви зауважили – «сини», тобто діти Божі, які від Бога народилися, – «то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: “Авва, Отче!”» (Гал. 4:6). Що це означає? А те, що тільки ті, які отримали усиновлення, здатні молитися словами: «Авва, Отче!»
Бачите, цю можливість дає нам ніхто інший, як Дух Сина Божого. Вустами, звичайно, будь-яка людина може сказати: «Авва, Отче!», але це не матиме жодного значення, якщо ці слова не виходять із серця, що отримало усиновлення.
Отже, всякий раз, коли ми в молитві до Бога кажемо слова: «Отче наш», це нагадує нам про наше ставлення до Нього як Його дітей, усиновлених по благодаті через віру в Ісуса Христа. От чому не можна цю молитву повторювати машинально або кваплячись.
Дорогий брате і дорога сестро, подумайте, ким ви були раніше, ким є зараз і ким для вас є Бог. Скільки ж багато можуть сказати нам ці два дивовижні слова – «Отче наш!» Наступного разу, коли будете наодинці з Богом, розміркуйте над ними, і ваше серце неодмінно сповниться новою радістю, силою, упевненістю і любов’ю до вашого Небесного Отця.
Але про що ще кажуть нам перші слова молитви Господньої? Ви вникали колись у значення слів: «Єси на небесах»? «Отче наш, що єси на небесах»? Зверніть увагу, слово «небо» спожите тут в множині. І це не випадково. У Новому Завіті слово «небо» може відноситися до трьох певних сфер або місць. Коли в Євангелії говориться про небо, то слід визначити з контексту, яке небо мається на увазі.
Іноді можна чути, як люди говорять про сьоме небо. Такого неба Біблія не згадує. Замість цього Священне Писання говорить про троє небес. Перше – це небо, яке ми можемо бачити власними тілесними очима, називаючи його зоряним небом. Друге небо, про яке згадується в Слові Божому, – це та сфера, де мешкає диявол і усі пропащі ангели. І третє небо – це місце, де перебувають усі святі істоти, місце, яке наповнене славою Божою. Про це небо пише Павло у своєму Посланні до Коринф’ян: «Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю‚ Бог відає) узятий був до третього неба» (2Кор. 12:2).
При нашому обмеженому знанні про духовну реальність ми не можемо застосовувати до двох останніх небес поняття про відстань. Що ж нам дійсно важливо мати на увазі, так це те, що слово «небо» в Біблії вживається в трьох значеннях: перше – це небо атмосферне, а також і космічний простір, друге, – місце перебування злих духів, і третє – сфера перебування дітей, що спокуті, та Ангелів Божих.
Іноді в Писанні слово «небо» спожите в множині, але насправді йдеться лише про одну або дві ці сфери. Наприклад, Петро у своєму посланні каже: «Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть». (2Пет. 3:10) Тут ясно, що маються на увазі перших два неба. Але коли Стефан, помираючи, вигукнув: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога» (Діян. 7:56), – то він дивився крізь зоряне небо і піднебесну, де живуть духи злоби, у те місце, яке наповнює слава Божа і де живуть духи праведних.
Тепер, повертаючись до «Молитви Господньої», нам належить відповісти на питання: яка з цих небесних сфер мається на увазі в першій частині цієї молитви? Далі ми знову зустрічаємо слово «небо», але воно використане в однині, і це важливо відмітити. Але спочатку давайте дамо відповідь на питання: чому слово «небо» спожите в множині, і про яке з них йде мова в даному випадку? У цьому місці говориться відразу про три види небес! І про перший, і про другий, і про третій.
Інакше кажучи, Бог, до Якого ти звертаєшся в молитві, Сущий в усіх трьох сферах небесних. Це підтверджує той факт, що немає такого місця в усьому всесвіті, в який мій Небесний Отець не міг би проникнути або в якому не міг би бути присутнім. Це говорить мені знову про те, що мій Отець – Всемогутній і Всюдисущий!
Христос не сказав, що наш Отець перебуває десь у далекому і недоступному для нас просторі! Ні, але Він завжди поряд з нами, як ми і співаємо: «Ти мені близький, немов беріг морю… Ти мені ближче, ніж пісок прибою». Іншими словами, Христос хотів сказати: «Отче наш, сущий скрізь, Ти такий близький, що чуєш навіть щонайменший шепіт моїх губ». І космонавт, якщо він тільки побажає, може бути упевнений, що Бог його почує і в космічному кораблі. Не дивно, що псаломщик із захопленням каже: «Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? Зійду на небо – Ти там перебуваєш; зійду в пекло – і там Ти. Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене» (Пс. 138:7-10).
Але ви можете запитати мене: невже Бог є присутнім і на другому небі? І чи може Бог перебувати там, де перебувають духи злоби? У декого створилося помилкове уявлення про те, де знаходиться місце перебування диявола і його ангелів. Вони гадають, що воно існує десь під землею. Ніде про це не сказано в Біблії. Та зате ми знаємо, що каже Апостол Павло: «Наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12).
Ви помітили: «духів злоби піднебесних»? У цьому ж Посланні в 2-му розділі Апостол Павло вказує на те, що диявол, князь світу цього, панує «в повітрі». А Христос сказав: «Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба» (Лк. 10:18). Це падіння було з третього неба, коли, будучи херувимом, він загордився і хотів стати як Всевишній, і відтоді він панує в піднебесних сферах або в повітрі. Прочитайте уважно 12-й розділ книги Одкровення, в якій сказано про те, як дракон буде скинутий з усіма ангелами своїми, і що вже не буде для них місця на небі. Це станеться лише наприкінці віків, а доки сатана і воїнство його мешкають на цьому другому небі.
У книзі Іова нам прочинена завіса в друге небо і дано поглянути на події, які там відбуваються. Сатана з’являється перед Всемогутнім і звинувачує Іова в користі. Послухайте, що він каже: «Хіба даром богобоязкий Іов?… але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, – чи благословить він Тебе?» І Бог каже сатані: «Ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи» (Іов. 1:9,11; 2:6). Про що ж усе це нам говорить? Про те, що і друге небо, піднебесне, та сфера, де царює диявол і ангели його, теж перебуває під контролем Божим. Попри те, що диявол панує над усіма грішними людьми, будучи князем цього світу, він не може самовільно торкнутися дітей Божих. Кожна волосина з нашої голови на рахунку в Бога. Жоден горобець не впаде на землю без волі Отця нашого Небесного. Тому ворог нічого не може зробити тобі без ведення і дозволу Отця твого Небесного. Слава і дяка Йому за це!
Що хоче сказати нам Христос в усій вступній частині цієї молитви, вказуючи на слова: «Отче наш, що єси на небесах»? Він нагадує нам, що Небесний Отець Всемогутній і Всюдисущий. Він не лише є присутнім скрізь і тому може почути моє щонайменше зітхання, але Він всесильний, і усе перебуває під Його контролем. От якого дивного Отця ми маємо. Тому Він каже тобі і мені: «Не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї» (Іс. 41:10). Коли ми пам’ятаємо, що маємо такого Бога, то яким чудовим і значним стає кожне Його обіцяння!
Але Він сильний не лише виконати обіцяне, але усе, що стосується нас, перебуває під Його владою. Він нічого не допустить у твоєму і моєму житті статися не за Своїм волевиявленням! Хіба не дивно знати, що «тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра»? От чому молитва наша має починатися хвалою, прославлянням і славослів’ям. «Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє». О, як не хвалити такого Бога, як не славословити і як не дякувати Йому! Так, Він гідний хвали і поклоніння. І скільки б ми не хвалили і не славили Його, це ніколи не буде надто багато.
Мій брате і сестро! Перш ніж принести свої особисті потреби, якими наполегливими вони б не були, почни із славослів’я. Зупинися і подумай, до Кого ти звертаєшся, Ким є твій Бог. І чим більше ти зможеш зосередити свій погляд на Ньому, чим більше буде зайнята Ним твоя увага, тим більшою буде твоя віра і тим меншою здасться тобі твоя нужда.
Прошу звернути ще вашу увагу на те, що наш Отець є Богом також і третього неба. Біблія багато говорить про третє небо, але не багатьма словами його описує. Воно настільки чудове, що Дух Божий сказав про нього: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Що може до цього додати людська мова? Нічого.
Саме собою зрозуміло, що воно має бути найдивовижнішим, бо в ньому мешкає Бог. Це та обитель, про яку Христос сказав: «Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14:2). Якщо ми знаємо, яким є наш Небесний Отець, тоді хоч частково ми можемо уявити собі і те, яким буде небо. Що каже Біблія про Бога? Вона каже, що Бог є любов, що Він є світло і що Він є життя. Тому там, де Бог, там царює любов, там немає пітьми, там смерть більше не має сили. Дяка Йому!
Дійсно, наш Небесний Отець є Богом, що царює на небесах. Він – Володар неба і землі, але в той же час Він доступний кожному охочому наблизитися до Нього. Слава і дяка Йому!
