Надбання пошани

І нарешті, як я вже казав, Біблія не учить нас вимагати пошани. Якщо чоловік, почувши послання про пошану, приходить додому і вимагає його від дружини і дітей, він пропустив суть послання. Це твердження істинно і для будь-якої іншої позиції влади. З іншого боку, Писання говорить нам про те, що ми можемо зробити, щоб привернути повагу у своє життя.

«Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх. Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе. Головне – мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум. Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить[1] тебе, якщо ти приліпишся до неї». Книга Притч 4:5-8

Коли ви приліпитеся до мудрості, до вас прийде пошана. Початок мудрості – страх Господній. Коли ми боїмося Господа, ми віримо і слухаємося Божого Слова в усіх сферах нашого життя. Ми відчуваємо бажання виконувати усі Його заповіді і веління. Є люди, які намагаються підігнати під себе місця Писання для власної вигоди і користі. Тому, читаючи Біблію, вони читають те, у що вірять, замість того, щоб вірити в те, що читають. Перше – обман, останнє – страх Господній, який приведе до мудрості.

Люди, які прагнуть жити чесно, любити милість і ходити в упокорюванні перед Господом, швидкі до покаяння і віри. Вони приймають виправлення. Нам сказано: «Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі» (Притч. 13:19). Протилежність ганьбі – пошана. Відкинувши виправлення, ви запросите ганьбу; любов до істини більше ніж до власного комфорту і задоволень приверне пошану.

Усе зводиться до того, що: «за смиренням іде страх Господній, багатство і слава[2] і життя» (Притч. 22:4). Бог обіцяє вам пошану, коли ви шукаєте благочестя. Воно може прийти не відразу, але обов’язково прийде. Перебуваючи в служінні більше двадцяти п’яти років, я бачив людей, які живуть у благословеннях Божих, що постійно прибувають. Деяким з них іноді здавалося, що їх вірність не буде винагороджена, але через терпіння вони врешті-решт побачили велику повагу і благословення Бога живого.

Збереження пошани

Щоб продовжувати жити в повазі, нам необхідно бути покірливим у дусі. Не важливо, наскільки сильно Бог благословляє нас, нам треба пам’ятати, що в нас немає нічого, що не було нам дано. Коли я і Ліза тільки почали наше служіння, у нас нічого не було і ніхто не запрошував нас. Ми вирішили присвятити своє життя повністю тому, що Господь відкриє для нас. Після того, як ми впродовж багатьох років бачили, як Він заповнює наші потреби, іноді в найостаннішій момент, Господь промовив до мене в молитві: «Сину, Я збираюся почати благословляти тебе, твою сім’ю і твоє служіння понад твої мріяння. У тебе буде повне забезпечення, твоє служіння стане набагато впливовішим. Проте в цьому буде перевірка для тебе. Під час посухи ти довіряв Мені в усьому: що тобі говорити, куди витрачати гроші, куди поїхати і т. ін. Коли Я благословлю тебе з лишком, чи почнеш ти говорити від себе, або продовжуватимеш шукати Мене для того, що говорити. Чи будеш ти витрачати гроші куди заманеться або шукатимеш Моєї поради? Чи будеш ти шукати Мене для того, щоб дізнатися, що робити, а що ні? Чи будеш ти пам’ятати те, з чого ти почав?»

Потім Він продовжив: «Сину, більшість тих, що впали, впали під час достатку, а не під час посухи». Я пам’ятаю, як я пішов додому (я був недалеко від нашого будинку) і розповів моїй дружині те, що я почув. Вона тверезо подивилася на мене і сказала: «Джоне, якби ти тільки розповів мені першу частину про те, що Бог рясно благословить нас, я б танцювала від щастя прямо зараз, але після того, як я почула попередження, на мене зійшов святий страх».

Я кивнув, погодившись з нею.

Павло усе своє життя ставився до себе як до «найменшого з апостолів», «найменшого з усіх святих» і «першого з грішників». Він не забув, звідки він вийшов, і цю вічну істину: усе, що в нього є, дане йому Господом. З цієї причини він написав: «Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?» (1Кор. 4:7). Коли ми живемо в упокорюванні перед Богом, ми не втратимо те, над чим ми працювали. Пам’ятаєте перше місце з Писання, яке ми подивилися в цій книзі: «Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду» (2Ін. 8). Для того, щоб нам допомогти зберегти плід нашої праці, нам дане напучення: «Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває[3] шану». Книга Притч 29:23

Зверніть увагу на слово зберігає. Ми підтримуватимемо, так само як і збільшуватимемо пошану якщо ми живемо в страху Господньому і ходимо в істинному упокорюванні. Ніколи не забувайте, наскільки велика смерть, від якої Ісус звільнив вас. Також пам’ятайте Його любов і цінуйте кожну людину, з якою ви вступаєте в контакт. Отже, шануйте їх так само, як Він ушанував їх, віддавши Своє життя. Тоді ви набудете пошану, отримаєте нагороду і збережете те, що отримали.


[1] В англійському перекладі Біблії: принесе тобі честь. – Прим. пер.

[2] Англійський варіант – честь

[3] В англійському перекладі Біблії: зберігає. – Прим. пер.

Попередній запис

Пошана, виявлена через послух

У Писанні є багато інших прикладів, коли чоловіки і жінки шанували людей більше за Бога. Кінець завжди був сумним. З ... Читати далі