Пошана Бога

Жертвоприношення Авраама, Лорен де Лагір

Останнє, але насправді найважливіше, щоб ходити в справжній повазі, – це, передусім і понад усе, шанувати Господа. Істинна честь заснована тільки на шануванні Його над усе і вище за всіх. Книга Притч (3:9) каже нам: «Шануй Господа».

Ми повинні цінувати, благоговіти, шанувати Його більше за всіх. Ми знеславлюємо Його, якщо цінуємо когось або щось вище, ніж Господа. Він Великий Цар, Він гідний отримати усю нашу повагу, а не тільки якусь частину його. Наша честь возноситься поклонінням тільки до Бога.

Пам’ятайте, ми говорили про те, що наша первинна мета – шанувати Господа. Наше шанування влади, тих, хто на нашому рівні, і повага «малих цих» передається Ісусу і зрештою Отцю. Тому, коли шанування людей заміщає повагу і послух Богові, воно стає фальшивою повагою або ідолопоклонством, а не істинною честю.

Фальшива честь

Ілій був первосвящеником. Він дивився за скинією в дитячі роки Самуїла. Його сини були негідниками, що не мають поваги до Господа, до Його народу і просто до священицьких обов’язків. Вони забирали собі найкращі жертви, якщо левити обурювалися, вони забирали в них силою. Ілій знав про віроломну поведінку своїх синів. Він знав про те, як вони чинять з жертвами і як спокушають жінок, що сидять біля входу в скинію зібрань. І от нарешті він виправив їх: «Ілій сказав синам: «Я чую від усього народу погані розмови про вас. Чому ви дозволяєте собі це? Діти мої, не чиніть так. Погана чутка йде про вас серед народу Господнього»» (1Цар. 2:23,24, суч. пер.). Попри те, що Ілій викрив їх, він все ж дозволив своїм синам продовжувати служити священиками. Їх служіння приносило користь Ілію: його ненаситність в їжі задовольнялася за допомогою його синів. Якби він насправді шанував Бога, він би прибрав їх із служіння. Він би замістив їх благочестивими людьми, які б служили Богові і народу з щирим серцем. Тепер послухайте слово Господнє до Ілія через пророка:

«І прийшла людина Божа до Ілія і сказала йому: так говорить Господь: твої предки були рабами в домі фараоновому. Але Я тоді відкрився дому Твого батька. З усіх Ізраїльських родів Я вибрав твій рід. Я вибрав їх собі у священики, щоб вони приносили жертви на Моєму вівтарі, щоб палили фіміам і носили ефод. Я давав твоїй сім’ї м’ясо від усіх жертв, які народ Ізраїльський приносив Мені. Так чому ж ви не шануєте ці жертви і приношення? Чому ти шануєш своїх синів більше за Мене, – ви жирієте від кращих частин м’яса, яке народ Ізраїльський приносить Мені». Перша книга Царств 2:27-29 (суч. пер)

Пророк оголив мотив Ілія, що вважав за краще вибирати кращі жертви, захоплюючи їх силою і маніпуляціями. Бог через пророка заявив, що Ілій шанував своїх синів більше, ніж Його Самого. Через свої справи він не лише не отримає нагороду, але швидше безславність. Послухайте, що Бог каже через пророка:

«Тому, Господь, Бог Ізраїлю каже: ти не можеш продовжувати коїти жахливі справи! Я обіцяв, що рід батька твого з коліна Левія вічно служитиме в домі Моєму. Але Я ушаную тих, хто шанує Мене і знеславлюю тих, хто знеславлює Мене. Я покладу край твоїй сім’ї, і ніхто більше не служитиме священиками переді мною. Усі члени твоєї сім’ї помруть завчасно. Ніхто з твоїх нащадків не доживе до старості. Ти спостерігатимеш із заздрістю, як я виливаю процвітання на народ Ізраїльський. Але ніхто з твоєї сім’ї не доживе до того часу. Той, кого Я залишу живим, житиме в горі і печалі, діти його помруть насильницькою смертю. На доказ того, що усе, що Я кажу, виконається, твої сини Офні і Фінеєс помруть в один день! Потім Я виберу Собі вірного священика, який служитиме Мені і робитиме те, що Я казатиму йому. Я благословлю його нащадків, його рід буде священиками перед Моїми помазаними царями назавжди. І кожен з твоєї сім’ї вклониться перед його нащадками, благаючи про хліб і гроші, кажучи: дай мені яку завгодно роботу священика, щоб тільки мені мати прожиток». Перша книга Царств 2:30-36 (суч. пер.)

Пошана Авраама

Авраам ушанував Бога особливим чином. Син Ісаак займав важливе місце в його житті. Двадцять п’ять років Авраам чекав обіцяного сина. Він любив його найбільше за все. Але одного разу вночі Бог явився йому і зажадав, щоб Авраам ушанував Його більше, ніж свого сина. Господь попросив Авраама принести Ісаака в жертву. Ви можете уявити замішання в серці Авраамовому? Це було найважчим, що тільки міг уявити Авраам. Легше було б віддати усе своє майно, ніж сина, від якого піде його потомство. Проте у випадку з Авраамом ми бачимо повністю протилежну поведінку, ніж в Ілія. «Наступного ранку Авраам встав рано» (Бут. 22:3, суч. пер.). Він не зволікав, наступного ж ранку він вирушив виконати те, що Господь повелів йому.

Своєю готовністю Авраам ушанував Бога найбільше. Тому Ангел звернувся до нього, зупинивши його: «Не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене» (Бут. 22:12). Знову повторю, що істинна пошана – це плід святого страху. Тепер давайте подивимося, яку нагороду отримав Авраам, виявивши вищу повагу до Господа: «І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене, то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сім’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сім’я твоє містами ворогів своїх; і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого». Книга Буття 22:15-18

Не забувайте, що пошана завжди приносить нагороду, чи шануєте ви Бога прямо або побічно, через повагу Його служителів.

Попередній запис

Спосіб життя

Щойно ви попросите Бога помістити у ваше серце повагу до інших людей, ваше життя зміниться. Ви ставитиметеся до офіціанта або ... Читати далі

Наступний запис

Неправильний вибір Мойсея

Мойсей і Ціпора, Роберт Ляйнвебер От ще один приклад людини, яка ледь не втратила усе через ... Читати далі