«Хто шанує вас, той шанує Мене, а хто шанує Мене, шанує Того, Хто послав Мене; хто шанує пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто шанує праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. І хто вшанує одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї» Євангеліє від Матфея 10:40-42 (перефразовано автором)
У цьому розділі ми говоритимемо про довірених нам людей, що стоять під нашим керівництвом. Ця група описана наступними словами Ісуса: «Хто вшанує одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї».
«Малих цих»
У Писанні вираз «малих цих» ототожнюється з маленькими дітьми або тими, хто довірений під наше керівництво. У наступному розділі ми пильно розглянемо тему поваги дітей. З багатьма з «малих цих» неправильно поводяться або навіть принижують ті, хто стоїть над ними. Це гнівить Бога, бо Ісус ясно попереджає про це: «А хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить… Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного». Євангеліє від Матфея 18:6,7,10
Що за витверезне попередження! Коли Ісус каже «горе», краще повірити, що насправді буде «горе». Чому Він такий суворий?
Бог наділяє нас владою. Він є любов, Його влада вивільнена для любові і захисту. Але якщо замість цього нею зловживають, завдають шкоди і показують перевагу, це стає відкритою образою Бога. Ви можете подумати: «Так, але це не образа Бога, це образа Його народу». Це не так! Бо Ісус каже: «Істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили» (Мф. 25:40). Ми ставимося до довірених людей так само, як ми ставимося до Ісуса. Пам’ятайте про це, коли справа стосується ваших дітей, чоловіка або дружини, працівників, студентів і т. ін.
Ті, хто наділений владою, несуть відповідальність за настанову і дисципліну підлеглих. Деякі лідери дозволяють «малим цим» припускатися помилок. Вони не виправляють їх, коли це треба. Дитина, надана сама собі, найімовірніше, піде неправильним шляхом, якщо її не виправити. Павло показує важливість Божественної дисципліни в Посланні до Коринф’ян: «Ви можете подумати, що я перебільшую владу, дану мені, але я не відступаю назад. Кожне слово мого веління, щоб наставляти вас, а не псувати» (2Кор. 10:8, суч. пер.). Читаючи листи Павла до коринф’ян, ми легко розуміємо, що Павло був непохитний в їх вихованні. Він цінував «малих цих», виправляючи і тренуючи. І дуже ясно стверджує, що влада – це творення, служіння і захист. Запитайте себе як лідера: «Чи є це моїм мотивом?» Якщо ви шануєте «малих цих», служите і захищаєте їх, ваш мотив правильний, ви виправлятимете їх, коли необхідно.
Є інший бік. Це ті, хто робить навпаки. Вони використовують свою владу в егоїстичних цілях. Я кажу це, щоб допомогти «малим цим», тим, що спіткнулися на них. Виправлення таких лідерів небезпечне. В їх серці немає любові до підвладних ним. Вони не розвинули її через молитву і роздум, через палке бажання побачити досягнення успіху своїх підопічних. Чи будуть вони помилятися? Звичайно. Просто пам’ятайте про те, що ви самі були молодими і незрілими, або ви вже так швидко забули про це? Я кидав виклик тим, хто стояв наді мною. Я здійснював безглузді помилки і грішив. Я був імпульсивним і неввічливим, чинив дивно і казав дурниці в найбільш невідповідний момент. Я такий вдячний, що мої лідери не кинули мене.
Я згадую час, коли на початку нашого служіння, я і моя дружина тренували наших співробітників. У той час їх було не так багато. Ми засмучувалися через їх помилки. Я пам’ятаю, як я сказав Лізі слова, які, як я вірю, були пророчими і принесли виправлення і розуміння нам обом. «Лізо, якщо людям, яких Бог поставив під нами, нічого не треба від нас, навіщо тоді Бог поставив їх під нашу владу?» Ми обоє кивнули головою на знак розуміння.
Церковне лідерство
Подорожуючи тисячами церков впродовж багатьох років, я познайомився з різними групами лідерів. Особливо я був радий знайомству з творчими лідерами. Вони зводять дім Божий нетрадиційними способами. Їх методи стають зрозумілими для світу. Вони створюють атмосферу, в якій невіруючі почувають себе комфортніше, ніж у старомодних традиціях, чужих для них. Вони позбуваються офіційного одягу, пісень двадцятирічної давнини і церковної мови. Вони використовують мультимедія, щоб замінити звичайний спосіб оголошень про церковні події, і багато що інше. Я особисто вірю, що це є мудрість Божа.
Трохи відхилюся від теми і скажу наступне. Знайте, що Бог за делікатні методи, і Він проти делікатних послань. Павло ясно стверджує: «Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10). Ніколи не йдіть на компроміс із Словом Божим, щоб досягти більше людей. Цим ви створите паству з підробних християн, які ризикують почути слова Ісуса у великий день: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене» (див. Мф. 7:20-23). Їх кров буде на наших руках. Павло каже до групи вірних: «Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх, бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу» (Діян. 20:26,27). Ми не можемо просто проголошувати позитивні уривки з Писання, ми також повинні попереджати і виправляти (див. Кол. 1:28).
Ісус ясно каже нам, що Дух Святий «викриє світ за гріх, і за правду, і за суд» (Ін. 16:8). Община, яка не приносить викриття тим, хто живе в гріху через свої делікатні послання, нічим не відрізняється від Лаодикійської церкви, описаної в книзі Одкровення. Ця церква була на межі вигнання від Ісусового імені, оскільки не дозволяла Йому принести божественне очищення через Його Святого Духа. У результаті Він заявив цій церкві: «Ось, стою при дверях і стукаю» (Откр. 3:20). Це показує надзвичайну небезпеку делікатних послань.
Павло пише відносно делікатних методів наступні слова: «Бо, будучи вільний від усіх вимог і очікувань, я став для усіх слугою, щоб придбати більшу кількість людей: релігійних, нерелігійних, педантичних філософів, грішників, що марнують життя, побитих, розбещених, – будь-кого. Я не жив так як вони. Я дивився на Ісуса – але я увійшов до їх світу і спробував подивитися на усе із їхнього погляду. Я став слугою для усіх у своїх спробах привести у вічне життя тих, кого зустрів». Перше послання до Коринф’ян 9:19-22 (суч. пер.)
Вдумайтеся в ці слова: «Я увійшов до їх світу і спробував подивитися на усе із їхнього погляду». Певний час тому, проповідуючи перед декілька сотнями пасторів, я попросив їх зайти на своє власне служіння як відвідувач і випробувати його з боку нецерковної людини. Потім я сказав: «Якщо ви чесні і відкриті, ви багато що зміните у вашому служінні».
У Тілі Христовому нам необхідно бути попереду у використанні засобів інформації і нових технологій. Світ повинен надихатися від нашої творчості та інновацій. Чому він у своїй діяльності повинен мати найкраще, а Царство Боже має бути представлене другосортним? Ні, так само як Даниїл і єврейські юнаки були мудріші, ніж сини віку цього, ми повинні шукати нові інноваційні ідеї.
Давайте проголошувати і учити Слово Боже в силі Духа Святого безкомпромісно, але оформляти його так, щоб воно сприймалося невіруючими. Наше послання має приносити викриття неврятованим. Ми повинні закликати до повного підпорядкування Ісусу Христу, що має на увазі під собою покаяння від гріха, безбожності, світських бажань і стовідсоткове присвячення свого життя Ісусу Христу і слідуванню за Ним. Ми можемо це робити з радістю і з новаторськими ідеями. Бути християнином – не означає втратити ентузіазм і творчість. Ні, більше того, у Христі, ми знаходимо ці риси удосталь. Якщо ми шануємо «малих цих», ми проведемо час, роздумуючи творчо в пошуках нових ідей. Це угодне Божому серцю.
