ЕСХАТОЛОГІЧНА ПРОМОВА ІСУСА – ВСТУП

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

Отож у контексті промов, які були виголошені після в’їзду в Єрусалим, св. Матей наприкінці звернень-окликів Ісуса «Горе вам!» до книжників та фарисеїв передає нам Його таємничі слова, які у Луки вміщені під час дороги Ісуса до Святого Міста: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній…» (Мт. 23:37 н.; Лк. 13:34 н.). У цих висловлюваннях насамперед виявляється глибока любов Ісуса до Єрусалима, Його пристрасне боріння навколо «Так», за згоду Святого Міста на Послання, яке Він має проголосити і з яким Він виходить на велике поприще Божого посланця, яке передує історії спасіння.

Образ турботливої захисниці матері-птахи походить зі Старого Завіту: «Господь знайшов його в краю пустиннім… і заходився його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока. Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер Він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах» (Вт. 32:10 н.). Сюди ж долучаються гарні слова Псалму: «Яка дорога, о Боже, Твоя ласка: людські сини під захист крил Твоїх прибігають» (36:8).

Ісус наближає Своє діяння та Свій заклик до могутньої доброти самого Бога, Який охороняє Єрусалим розпростертими крилами (Іс. 31:5). Однак ця доброта звертається з проханням до вільної волі курчат, і вони відмовляються: «Але ви не бажали» (Мт. 23:37).

Фатальність, яка з цього випливає, описана Ісусом таємничим та незрозумілим способом, що приймає це давнє пророче передання. Єремія на основі неполадок та безпорядку у храмі звіщає нам вирок Бога: «Я покинув дім мій, Я відцурався спадщини моєї…» (12:7). Те саме сповіщає Ісус: «Ось дім ваш лишиться вам порожній» (Мт. 23:38). Бог віддаляється. Храм більше не є місцем, де Він оселив Своє ім’я. Храм стане порожнім; він тепер є тільки «вашим домом».

Ці Слова Ісуса становлять дивовижну паралель до слів Йосифа Флавія, історика, який писав про Юдейську війну; Тацит також вніс це повідомлення у свій історичний твір (Hist. 5:13). Йосиф Флавій повідомляє про рідкісні події, які відбулися в останні роки перед вибухом Юдейської війни, усі вони по-різному та з тривогою оповіщають про кінець храму. Загалом історик розповідає нам про сім таких знаків. Я хотів би тут навести тільки один, який дивним способом перегукується зі щойно обговорюваними погрожуючими словами Ісуса.

Подія відбувається у П’ятидесятницю у 66-й рік. по Хр. Отож якщо нам відомо, що уночі на свято П’ятидесятниці священнослужителі прийшли на внутрішню територію храму, щоб за звичаєм вершити своє святе служіння, то вони спершу відреагували б на рух та пожвавлення, а тоді на багаторазовий клич: «Ходімо звідси!» (De belo jud. VI 299 н.). Щоб конкретно не трапилося, одне лиш є очевидним: пізніше, в останні роки перед драмою 70-го року храм пережив потрясіння від таємничої вістки, що настав його кінець. «Ось дім ваш лишиться вам порожній». – «Дозвольте нам піти звідси!»: Бог у характерній для біблійних промовлянь Ми-формі Сам сповіщає, що Він виходить з храму, залишає його «порожнім». Всесвітньо-історичний поворот набув непередбаченого значення.

У Матея безпосередньо за словами про порожній дім слідує розповідь, що прямим текстом не повідомляє про зруйнування храму, але вже вказує на його внутрішнє завершення, на втрату його значення як місця зустрічі Бога та людини, тобто це велике есхатологічне промовляння Ісуса з головними тезами: знищення храму, знищення Єрусалима, Страшний суд та кінець світу. Це промовляння, передане трьома синоптиками в різних варіантах, можна повноправно назвати найважчим текстом Євангелій загалом.

Насамперед це зумовлено труднощами змісту, який частково стосується історичних подій, що відбулися в той час, але більше майбутнього, через яке переступає наш досвідчений час і дійсність, а саме наближає його до кінця. Про майбутнє сказано те, що перевершує наші категорії, але може бути зображене через моделі нашого досвіду, які неодмінно виявляться неадекватними сказаному. Тож очевидно, що Ісус, Який в основному завжди говорить, не розділяючи Закон та Пророків, зображає Цілісність на фоні слів Писання, вносячи сюди новизну Свого Послання, Послання Сина Людського.

Тоді як візія Грядущого яскраво відображена в образах Передання, які прагнуть наблизити нас до Невимовного, до змістових труднощів тексту долучаються всі редакційні проблеми впродовж історії: саме тому, що Слова Ісуса прагнуть бути продовженими дописами традиції, а не описами Грядущого, носії Передання могли ці наступні дописи розтягнути згідно з обставинами та можливостями розуміння їхніх слухачів, зважаючи при цьому на те, щоб повністю зберегти справжній зміст Послання Ісуса.

Вникання у багатогранні детальні проблеми історії редагування та традиційності тексту не є завданням цієї книги. Я хотів би обмежитись тим, що представлю три елементи есхатологічного промовляння Ісуса, в яких вочевидь проявляються істотні наміри мовної композиції.

Попередній запис

ОЧИЩЕННЯ ХРАМУ

Вигнання торговців з Храму, Джованні Паніні Марко розповідає нам, що після цього привітання Ісус зайшов до ... Читати далі

Наступний запис

ЕСХАТОЛОГІЧНА ПРОМОВА ІСУСА - КІНЕЦЬ ХРАМУ

Руйнування Єрусалимського храму, Франческо Аєца Перш ніж ми знову звернемося до Слів Ісуса, мусимо розглянути історичні ... Читати далі