Нагороди

Перейдемо до наступної думки Іоанна, і щоб нам легше було зрозуміти її, розглянемо увесь вірш: «Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду» (2Ін. 1:8). Зверніть увагу, що Бог тим, хто шукає Його, дає (див. Євр. 11:6). Ми повинні укоренити цю істину глибоко в наших серцях. Взагалі Він любить віддавати. Як Він представився Авраму? «Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика» (Бут. 15:1).

Він сказав: «Я твій… нагорода твоя дуже велика». О це який початок?! У 18-му Псалмі (в. 9-12) луною звучить: «Повеління Господні праведні – звеселяють серцехто додержує їх, тому нагорода велика». У 56-му Псалмі (в. 3) ми читаємо: «Звернуся до Бога Всевишнього, Бога, що благодіє мені і винагороджує мене» (розширений переклад).

Бог нагороджує, і Він любить винагороджувати Своїх дітей. Як батько чотирьох синів, я частково скуштував цю насолоду. Я люблю дивитися, як очі моїх дітей сяють вдячністю, мені подобається спостерігати, як вони радіють, отримавши нагороду за свій правильний вибір. Проте я також зрозумів, що нагороджувати погану поведінку – далеко не наймудріше рішення. Нагороджуючи тих, хто не заслуговує нагороди, тих, хто її не заробив, ви руйнуєте силу заохочення, а заохочення – корисна річ. Мої хлопці знають, що я люблю їх, але рік за роком вони вчилися розуміти різницю між тим, що означає любити і бути задоволеним. Бог любить кожного з нас, і Його любов досконала. Проте це не означає, що не буде таких моментів, коли Він буде зовсім невдоволений нашою поведінкою. Бог нагороджує тих, хто догоджає Йому, хто прислухається до Його настанов. Зверніть увагу, Іоанн каже: «Щоб одержати повну нагороду». Поки я роздумував над цим віршем, слово повну буквально встрибнуло на мене. Я подумав: «Якщо є повна нагорода, значить, є і часткова, і навіть взагалі відсутність такої». (Пам’ятайте, ми зараз говоримо не про спасіння, а про нагороду.) Продовжуючи роздумувати, я дійшов висновку, що Іоанн головним чином говорить про два випадки. Перший: місце судилища Христового. Павло каже: «Сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа» (2Кор. 5:8).

Ми знаємо, що Павло тут не звертається до усього людства, бо якщо невіруючий виходить з тіла, то він не оселиться в Господа, але потрапляє в пекло. Можливо, це звучить жорстко, але це правда. Ісус прийшов у світ, щоб не судити нас, але щоб врятувати. Світ вже був засуджений через Адама, який віддав нас вічній смерті (див. Ін. 3:17,18). Тільки ті, хто прийняв Ісуса Христа, присвятивши Йому усе своє життя, будуть оселені в Господа, коли залишать своє земне тіло. Павло продовжує звертатися до вірних: «І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:9,10).

Кожен вірний з’явиться перед судом Христовим. Того дня кожен з нас отримає згідно справ, які ми встигли зробити за короткий проміжок часу на землі. У сучасному англійському перекладі говориться: «кожен з нас отримає те, що заслужив». Ми не будемо засуджені за наші гріхи, бо кров Ісуса омила нас від гріха, видаливши покарання за гріх. Ми отримаємо нагороду або, навпаки, втратимо її залежно від того, як ми жили на землі. Наші справи, слова, думки і навіть мотиви будуть перевірені у світлі Його Слова. Тимчасові речі, на яких ми зводили своє життя, зникнуть, ми не отримаємо за них жодної нагороди, а вічне буде обернене в нагороду нетлінну (див. 1Кор. 3:14,15).

Ми усе втратимо або отримаємо нагороду. Насправді усе виглядатиме таким чином: усе згорить, а самі ми врятуємося як би з вогню, або ми засядемо на престолі з Ісусом Христом навіки (див. 1Кор. 3:15; Одкр. 3:21). Різниця колосальна. У першому випадку ми взагалі не отримуємо жодної нагороди; у другому – ми отримуємо повну нагороду, а часткова нагорода залишається посередині. Рішення, яке буде прийняте на суді, називається «Вічним судом» (див. Євр. 6:1,2), це означає, що вже не буде жодних змін, жодних поправок. Тому можна дійти висновку: те, як ми чинимо стосовно хреста Христового, визначає те, де ми проведемо вічність. Наше життя як вірних визначає те, як ми проводитимемо вічність.

Тому дуже важливо в точності знати, що каже Писання про вічний суд і про нагороду. Це знання описане як елементарне, або початкове, вчення Христове. У початковій школі основа закладається цеглинками знань, таких як читання, письмо, математика і т. ін. Хіба можна уявити собі навчання в старших класах або в інституті, не маючи початкової освіти, не знаючи, як писати, читати, рахувати, множити і віднімати? Неможливо. Але так багато віруючих намагаються будувати своє християнське життя, не маючи початкових знань вчення Христового. Це питання настільки важливе, що спонукало мене написати книгу «Рухомі вічністю», в якій детально описуються усі деталі цього питання. Я рекомендую вам прочитати цю книгу.

Життя на землі

Ми визначили, що благочестиві звички мають обіцянку нагороди на суді, але їх благословення досягає нас і в нашому житті на землі. Ми читаємо: «Благочестя корисне на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього» (1Тим. 4:8).

Наш Отець бажає нагородити нас і зараз, і потім, якщо ми виконуватимемо Його настанови. Нам сказано: «Так праведникові відплачується на землі» (Притч. 11:31, сучасний переклад). Не лише на небесах, але і на землі. І далі ми читаємо: «Праведникам відплатиться добром» (Притч. 13:22, сучасний переклад). Яків підкреслює: «Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця» (Як. 1:16,17).

Добре виходить від Бога. Не приписуйте Богові щось погане і згубне, Він дає тільки добре. Господь бажає нагородити вас Його дарами тут і зараз. Його нагорода не несе із собою жодних негативних наслідків. Нам сказано: «Благословення Господнє – воно збагачує і печалі з собою не приносить» (Притч. 10:22) і «Вірна людина отримає багату нагороду» (Притч. 28:20, сучасний переклад). Багата нагорода означає «повна нагорода».

Продовжуючи роздумувати над словами апостола Іоанна, я подумав: «Оскільки нам належить отримати повну нагороду або часткову, або взагалі жодної нагороди, тоді має сенс припустити, що усі ці нагороди стосуються також і нашого життя на землі». Якщо подивитися уважно на життя Ісуса Христа, стає очевидно, що це правда. Поки Він ходив землею, зустрічаючи людей, то хтось з них отримував часткову нагороду, хтось взагалі нічого не отримував, а хтось отримував повну нагороду.

Давайте подивимося на кожен випадок окремо і простежимо, як виникає той чи інший випадок, і тоді ми побачимо, що Він приготував нам.

Попередній запис

Моменти, що визначають життя

Розділення царства на Ізраїль та Іудею, Юліус фон Каролсфельд З одним з моїх синів стався одного ... Читати далі

Наступний запис

Часткові нагороди і без нагород

У Назареті з хвилюванням чекали приходу обіцяного Месії; Ізраїль був готовий до Його приходу, вони уважно спостерігали за тим, що ... Читати далі