З одним з моїх синів стався одного разу такий випадок. Він захотів зробити вчинок, який мені зовсім не подобався. Він знав, що я не схвалюю його дій, але проте він був вже досить дорослим, щоб самому приймати рішення, тому останнє слово було за ним. Минув час, і я дізнався, що він вчинив не так, як я йому радив. Ми сіли з ним, щоб поговорити і обговорити його вчинок. Я пояснив йому: «Вибір повинен був зробити ти, але я хочу скористатися випадком, щоб навчити тебе».
Молодий цар Ровоам незабаром після сходження на царський трон почув від своїх старійшин: «Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі» (3Цар. 12:4).
«Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу? Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні» (3Цар. 12:6,7).
«Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним… І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: “батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам”; так скажи їм: “мій мізинець товщий за стегна батька мого; отже, якщо батько мій обтяжував вас тяжким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами”» (3Цар. 12:8,10,11).
Молодий цар Ровоам послухався поради своїх друзів, що привело до плачевних результатів. Царство, побудоване його батьком Соломоном, стало розділеним, десять з дванадцяти колін Ізраїлевих постійно винищувалися, бо п’ять шостих частин царства було відірване від сильної влади. Одне неправильне рішення відбилося на усьому його житті.
Потім я сказав своєму синові: «Давай повернемося назад. Можливо, багато років принц Ровоам зі своїми друзями з презирством відкидав поради свого батька Соломона і його старійшин. Можливо, вони розважалися, випиваючи один за другим келихи вина в таємних кімнатах царського палацу, глузуючи з порад, які вони вважали безглуздими і немодними. Можливо, пихаті думки відвідували Ровоама: «Я мовчатиму, поки я ще принц, але коли стану царем, тоді я не слухатиму жодної поради цих літніх безглуздих людей». Поки він був ще принцом, його рішення ігнорувати і не цінувати мудрість старців нічого йому не коштувало. Він не усвідомлював тоді, що гра вже розпочата і одного разу настане день, коли, вважаючи себе мудрим, він буде повним дурнем. Коли йому настав час приймати життєво важливе рішення, у нього не сформувалася важлива звичка дослухатися до мудрих порад».
Потім я сказав своєму синові: «У нас у всіх виникають у житті моменти, коли необхідно приймати життєво важливі рішення. Вони як тести з відкритої книги, але ми не зрозуміємо, склали ми іспит чи ні, доки він не закінчиться. Сину, цього разу ти не дослухався до моєї поради, і це тобі нічого не коштувало. Але настане день, коли тобі треба буде приймати життєво важливе рішення. Якщо на той час у тебе вже сформується звичка дослухатися до мудрих порад, тоді ти легко зможеш наслідувати їх і набудеш великої нагороди».
Давайте відволічемося від мого сина і розглянемо інший приклад. Діти Ізраїлю не сформували в себе звичку слухати слова Божі. Він звільнив їх від рабства, але вони постійно скаржилися і бунтували проти Нього. Були часи, коли їх поведінка, здавалося б, залишалася майже непоміченою, майже ніяк не каралася. Були часи, коли їх бунт взагалі нічого їм не коштував. Проте раз за разом у них формувалася характерна поведінка. Врешті-решт виникали моменти, коли необхідно було приймати життєво важливі рішення. Дванадцять спостерігачів було послано в Ханаан, щоб видивитися землю, яку Бог призначив для них. Спостерігачі повернулися з негативним звітом, вони були налякані, і уся громада вже за звичкою почала скаржитися, як і раніше, але тільки в цей момент така поведінка вже коштувала їм багато чого. Вони вже ніколи не могли вступити в Землю Обітовану і до кінця своїх днів повинні були поневірятися пустелею. У відповідальний момент вони втратили усе, над чим так довго працювали. Ніщо вже не могло повернути їх втрату. Попри те, що вони бачили свою нагороду, вони так і не змогли її отримати, так само як Ровоам втратив десять колін на решту свого життя і життя усіх поколінь після нього. Для старих і молодих тут криється дуже важливий урок: нам не просто треба слухати Бога, нам треба завоювати Його серце. Тоді ми побачимо мудрість у Його вказівках, а не просто сприйматимемо їх як закон. Молодий принц Ровоам так і не завоював серце свого батька і серця старців. Старшому поколінню ізраїльтян не вдалося побачити, що робив Бог, вони не зрозуміли, що Його серце прагнуло до них, і тому вони усе втратили.
Тепер давайте подивимося на іншу сторону медалі. Є приклади в Писанні, коли окремі люди побачили серце Боже і сформували звичку приймати важливі рішення з мудрістю. Коли наставали життєво важливі моменти, вони приймали правильні рішення і отримували великі нагороди.
Найпростіший спосіб не втратити плід своїх трудів – розвинути звичку шанувати Божі поради. Щодня ми стикаємося з ситуаціями, коли нам необхідно робити вибір і приймати рішення. Настане день, коли ми озирнемося назад і побачимо ті моменти, які були життєво важливими, але якщо нам вдалося сформувати благочестиву звичку, тоді ми вчинятимемо правильно і пізніше побачимо свою нагороду.
