У суспільстві склалася традиція нічого не казати поганого про спочилих. Дехто прямо посилається на Христові слова: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1), але відразу зауважимо, що це посилання не зовсім коректне, а точніше, абсолютно некоректне, бо осуджувати людину і казати що вона встигла накоїти поганого протягом життя, погодьтеся, дещо інші речі. Між іншим, Спаситель сам неодноразово прямо казав Своїм опонентам, що саме вони та їх спочилі предки робили не так, як слід: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. І ви доповнюєте міру зла батьків ваших» (Мф. 23:29-32). …Але багато людей хочуть бути святішими за Господа Бога, тому лицемірно заявляють, що не будуть нічого поганого казати про спочилих, хоча за їхнього життя могли говорити про них казна-що.
«То що, про спочилих треба казати усілякі гидоти?» – можна почути зустрічне запитання, коли доводиться в черговий раз заперечувати твердження, що не можна про спочилих казати нічого поганого. Ні, про спочилих треба говорити правду і тільки правду, хіба що не надто зосереджуватися на недоліках спочилого, щоб не травмувати близьких. Але це в жодній мірі не стосується публічних вчинків і заяв спочилої людини – не треба приховувати того, що і так всім добре відомо. Особливо це стосується публічних людей: акторів, спортсменів, митців, політиків. І недаремно тут пригадали політиків, бо нещодавня смерть останнього генсека срср Михайла Горбачова знову підняла питання: чи варто про спочилого казати всю правду, чи варто лише пригадувати, що доброго за життя він зробив.
Основна «заслуга» Михайла Сергійовича – це розвал срср, – так вважає багато хто. Але ця думка не відповідає дійсності, бо розвалив срср Господь Бог, а Горбачов лише за іронією долі виявився останнім його генсеком, який якраз намагався врятувати це сатанинське утворення, чим власне прискорив його кончину. Горбачову закидають, що він приніс у срср свободу слова – і ця заява не відповідає дійсності, бо свобода слова вийшла назовні, бо «нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б» (Мк. 4:22). Дехто насмілюється заявляти, що Горбачов припинив війну в Афганістані і не дав статися громадянській війні з розпадом срср, але і це неправда: срср ганебно програв війну в Афганістані і тому «героїчно», як сьогодні заявляють у рф, з неї вийшов (між іншим, війська з Афганістану вивели лише після 4-х років правління останнього генсека, щось він довго тягнув з виведенням військ, якщо був, на думку деяких, таким миротворцем), а стосовно громадянської війни… то численні військові конфлікти, що розгорілися не без участі Москви в Абхазії, Таджикистані, Нагорному Карабасі, Придністров’ї заперечують і це. Та і за часів правління Горбачова силою придушувалися будь-які спроби поневолених народів заявити про свою самоідентичність, позбутися радянського диктату, як це сталося в Грузії, Литві, країнах Центральної Азії. Так що немає нічого доброго в діяльності цього політичного діяча, окрім того, що вона припиналась разом з існуванням срср. Діяча, який між іншим схвально відгукнувся на анексію Криму рф.
І наостанок, навіщо згадувати про все це? На це питання дає відповідь Біблія: «Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке – гірким!» (Іс. 5:20). Зло треба називати злом, а не намагатися якось приховати його, чи тим більше якось виправдати, або ж перекрутити і заявити, що це добро. Бо інакше країна, яка мала всі шанси на розвиток і процвітання перетворюється на путінську росію.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
На смерть тирана
Ваш коментар: