4 – Ставлення людей до Божої слави

Невіруючі люди не бачать Бога, споглядаючи Його славу в природі. До того ж, як виразився Павло, усі люди через гріх «позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). Ці слова ми звикли смутно розуміти як втрату певної Божої гідності в нас або як «не-досягнення Божих стандартів святості». Але в контексті біблійної історії Божої слави цей текст краще розуміти буквально: Бог позбавив нас, грішників, Своєї слави. Зверніть увагу: гріх не просто позбавив нас щастя, хорошої екології, міцних сімей і чесного уряду. Через гріх ми позбавлені найціннішого – Божої слави.

  • Народ Божий за часів Мойсея вважав за краще стовпу вогненному і хмарному м’ясо, часник, рибу і т. ін. (Чис. 11:4-6). Споглядаючи щодня видиме явлення Божої милості і сили (Шехіну), вічно невдоволені євреї плакали, докоряли Богові і усе намагалися повернутися в Єгипет. Їм не потрібна була слава Божа. Її «в кишеню не покладеш». Нею не вгамуєш голод і спрагу.
  • Сини Ілія перетворили житло слави Божої на бордель (1Цар. 2:22).
  • У дні Єзекиїля євреї своїми мерзотностями «виганяли» Бога з Його житла (Єз. 8:6).
  • У період вавилонського полону народ Божий знеславлював свого Бога своїм приниженим становищем.

Коли ж явилася втілена Шехіна (Ісус Христос), її відкинули і стратили найганебнішою смертю того часу. Потім славу Божу, що перебуває в Церкві, переслідували. Багато вірних соромилися і соромляться приниженої Божої слави, намагаючись прикрасити «хресну ганьбу» вітражами, позолотою, світським блиском. Але, що найгірше, християни «досягли» успіху в безславності Бога своїми гріхами. Заради насолод і задоволення своєї похоті, зловживаючи благодаттю Божою, вони коять різного роду аморальність. Ось чому в невіруючих немає браку в «матеріалі зганьблення Бога». Мільйони номінальних християн регулярно забезпечують цим «матеріалом» усі нехристиянські ЗМІ.

Петро закликав християн до того, щоб їх життям Бог прославлявся, а не ганьбився (1Пет. 4:14-15). Павло, рекомендуючи коринфським вірним своїх посланців, називає їх «слава Христова» (2Кор. 8:23) – тобто через них прославлявся Господь. Коли ж врятовані знеславлюють свого Спасителя, втрачається сенс самого спасіння. Адже не досягається головна мета спокутування – прославлення Бога.

Якщо християни знеславлюють Христа – це привід для плачу і скрухи (1Кор. 5:2). І взагалі, навіщо носити ім’я Того, Кого Ти ганьбиш? Краще взагалі не називатися ім’ям Христовим, ніж, носячи його, ганьбити. Якщо нам не шкода цього святого імені, то Богові його шкода.

На щастя, завжди були люди, які цінували Божу славу і були готові за неї пожертвувати усім. Яскравим прикладом цьому є Мойсей (Вих. 33:18). Він цінував Божу славу з двох причин: 1) З нею Ізраїль був «славніше за всякий народ на землі» (Вих. 33:16). 2) У самій Божій славі є велика приваблива краса.

Зверніть увагу, як багато в цьому світі кумирів – акторів, спортсменів, політиків, кінорежисерів і т. ін. Коли люди виявляють свою славу – роблять щось екстраординарне, першокласне, – це привертає інших, утворює сонм прихильників. Люди мріють побачити своїх кумирів, узяти автограф, сказати їм пару слів, побути під покровом їх слави. Вони стежать за їх життям, буквально живуть своїми кумирами. Чи є для нас «кумиром» (об’єктом захоплення) наш Бог? Мойсеєві відкрилася краса Божої слави. Вона захопила його. Він перебував вісімдесят днів (двічі по сорок днів) у хмарі Божої слави без води і їжі (Втор. 9:9,18). Ця слава підтримувала Його тлінне тіло. Вона стала його життям, хлібом і водою.

Ісус Навин також «не відлучався» від намету Мойсеєвого, де перебувала Божа Слава (Вих. 33:10-11). Давид писав: «Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї» (Пс. 25:8).

У період Церкви Бог не часто виявляє Свою славу видимим, надприродним чином. Мета прихованої Божої слави – навчити нас споглядати Його славу духовними очима через молитву і Боже Слово і відображати її через уподібнення Христу.

Для багатьох християн не відкрилася краса Божої слави. Ми розуміємо велику цінність Христа, спасіння і Його жертви. Ми усвідомлюємо, що «повинні відповісти Богові любов’ю», хоча розуміємо, що ніколи «не дамо» відповідь повною мірою. Дивлячись на розіп’ятого Христа, ми відчуваємо свою гріховність, докори сумління, терзання провини. Ми постійно докоряємо собі за те, що не можемо жити лише для Нього, любити лише Його. Тому християнське життя стало для багатьох важким тягарем (про що свідчать сумні, безрадісні обличчя). Інші ж, відкинувши докори сумління і сподіваючись на повне Боже прощення, віддають перевагу «радісному гріховному християнству», не розуміючи, що цим знеславлюють Бога.

Проблема в тому, що багато хто пропускає важливі слова Павла, записані в 2Кор. 3:18 – «Ми всі‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа». Ми забули про найважливішу мотивацію – красу Божої слави, що полонить серця. Ми звели любов до обов’язку, до «жертовних справ», які на практиці виражаються лише в кодексі християнських принципів і правил. Ми не відчуваємо усередині себе рушійної сили і вважаємо це нормальним. Але Ісус Навин, Давид, Самуїл, Анна (пророчиця) і багато інших були захоплені красою Господа. Служіння Йому доставляло для них (хай і не завжди, але найчастіше) насолоду, радість.

На жаль, концепція «краси» недооцінюється багатьма богословами. Але послухайте Давида: «Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його» (Пс. 26:4). Чи є в цих словах хоч би натяк на «жертовну любов»? Йдеться про глибоке бажання («одного бажаю»), а не про обов’язок або жертву. Давиду відкрилася краса Божої слави, і він був захоплений нею. Джонатан Едвардс писав: «найвагоміша підстава для любові до Бога – це найбільша краса Його суті». Зверніть увагу: не борг, не обов’язок, не вимога «чимось Богові віддати», але одкровення Його слави в нашому дусі.

Тяжіння слави дає сили для радикального життя. Завдяки славі, таке радикальне життя не стає занадто обтяжливим. Цей принцип ми помічаємо в багатьох сферах різних досягнень. Зрозуміло, багато треба дисципліни, сили волі і зусиль, щоб навчитися, наприклад, грі на фортепіано. Але якщо ви байдужі до музики, радикальний графік (4 години гри на день) призведе лише до того, що ви зненавидите заняття (що і трапляється з багатьма дітьми). До подібних результатів у християнському житті призводить акцент лише на обов’язку і відчутті провини. Люди починають у душі ненавидіти Бога. Це пережив колись Мартін Лютер. Уявіть собі пожежника, який врятував вам життя, але потім щодня каже вам: «А що ти зробив для мене? Як віддячиш?» І зовсім інша ситуація, якщо ваш рятівник каже вам: «Хочеш бути таким, як я? Хочеш рятувати інших людей?»

Церкви звикли представляти людям такого Христа, Який, показуючи Свої пробиті руки, постійно твердить «мало, мало, мало» – «мало служиш Мені», «мало Мене любиш», «мало проповідуєш» і т. ін. Зовсім інший підхід ми бачимо в житті Павла. Він був захоплений особою Христа (Флп. 3:8-10), і це була головна причина, чому він не дорожив своїм життям і готовий був на усе заради Спасителя (Діян. 20:24; 21:13). Павло «преображався із слави в славу».

Коли ми роздумуємо – молитовно і перебуваючи в Слові – над характером Христа, Його рисами, коли Він стає нашим «кумиром», ми набуваємо найсильнішої мотивації йти за Ним, уподібнюватися Йому. Християнське життя стає не таким важким і обтяжливим, якщо нас захоплює краса Божої слави.

Божа слава в нашому житті

Слава Божа приходить туди, де її чекають, і де люди готові її прийняти. Біблія містить декілька умов ялення Божої слави:

1) Відділення від гріховного світу. Коли Ізраїль згрішив (зробив золотого тельця), Мойсей поставив свій намет (скинію) поза станом. Він знав, що слава Божа не прийде в табір спаплюженого народу. І дійсно, слава Божа приходила до нього, до його намету, який перебував поза станом (Вих. 33:7-10). Зрозуміло, ми маємо бути доброзичливими стосовно невіруючих, але ми не маємо бути друзями тим, хто зневажає Божу славу (2Кор. 6:14-18).

2) Стан смерті. У Лев. 9:6 Мойсей пояснив, що для появи слави Божої потрібен обряд очищення Аарона і його синів. А це було можливо лише через смерть тварин. Слава Божа являється лише туди, де є смерть. Відомий християнський автор Томі Тінні писав: «Тільки мертві можуть побачити Його обличчя». І дійсно, ми померли з Христом для гріха (Рим. 6:2) і зараз мертві (Кол. 3:3). Наше життя має перебувати не в нас самих, але бути «прихованим у Христі», якщо ми хочемо, щоб Божа слава проявлялася в нас. Також Павло стверджує: «Бо любов Христова обiймає нас, що мiркуємо так: якщо один помер за всiх, то всi померли». І далі: «Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого» (2Кор. 5:14-15). Павло відкриває нам принцип: «Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому» (2Кор. 4:10). Іншими словами: чим більше ми помираємо для себе і гріха, тим більше в нас проявляється Божа слава.

3) Страждання. Як не дивно, але страждання відіграють важливу роль у досягненні слави Богові і нам. Страждання Іова принесли Господу велику славу і прославили самого Іова. Павло прямо каже: «Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу» (2Кор. 4:17). І попереджає: «Коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Hим і прославитися» (Рим. 8:17).

Висновок

Незважаючи на усі проблеми в церквах і житті окремих вірних, християнська община є головним місцем, де перебуває Христос і Його слава (Мф. 18:20). Ми – носії цієї слави. Носії непоказні, слабкі, – «глиняні сосуди» (2Кор. 4:7). Замість того щоб виявляти світу великі знамення на небі і землі, замість стовпів вогненних або хмарних, Бог у Своїй мудрості вирішив, щоб у період Церкви слава Його проявлялася в основному через оновлене життя послідовників Його Сина. І перед кожним з нас стоїть важливий вибір: чи витрачу я життя на досягнення своєї слави або на відображення слави Господньої (Ін. 5:44).

Автор: Геннадій Нєфєдов

Попередній запис

3 - Ставлення Бога до Своєї слави

Вознесіння Господнє, Антоніо де Ланкарес Хоча в наш час заохочуються досягнення і успіх, підкреслення своєї слави ... Читати далі

Наступний запис

Що таке Слава Божа?

Щоб зрозуміти, що таке слава Божа, ми спочатку побачимо, що означає це слово. Якщо ми подивимося в словник івриту, «Слава» ... Читати далі