Але тоді хто ми, що стоять перед Богом і дивляться на Нього через Його славу? (дістати з кишені дзеркало) Справжній християнин – це просто дзеркало, в якому відбивається Бог, вірніше та частина Бога, яку Він дозволив бачити смертному, – Його Слава. Чи знаєте ви, як виготовляються дзеркала?
Беруться осколки скла (скляний бій: старі пляшки, обрізки із скляних майстерень, битий скляний посуд і тому подібне) або ж окисел кремнію (звичайний пісок, пил).
Початковий матеріал вам нікого не нагадує?
- «І створив Господь Бог людину з пороху земного» (Буття 2:7).
- «Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]» (Пс. 1:4).
…і кидається в піч, розжарену до 1000 градусів.
- Наше покаяння
- Наше випробування у вірності Богові: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем» (Мф. 3:11)
…потім розплавлену масу виливають на ідеально рівну поверхню.
- Ми потрапляємо в церкву Божу і тут наша крива, грішна людина починає випрямлятися.
…щойно скло починає тверднути, його розміщують між двома сталевими валиками, де його площини стають ще рівнішими.
Вже перебуваючи в церкві, ми із подивом бачимо, що Бог продовжує працювати над нами: викриває, змінює, учить.
- …що занадто випинає в нас знижує – гординю, злість, себелюбство.
- …занадто знижене піднімає – любов, доброту, милосердя.
Але для того, щоб скло перетворилося на дзеркало, прокатати через валики – недостатньо. Скло полірують. Якщо цього не зробити, ми побачимо в дзеркалі з такого скла не своє обличчя, а потвору з різними очима, перекошеним ротом і квадратною головою. Ви бували в кімнаті сміху – там це смішно, але в реальному житті це сумно.
- Бог удосконалює нас постійно: «Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями» (Рим. 8:29).
…і нарешті, остання операція, на відполіроване скло наносять срібло. Наносять суцільним шаром, не допускаючи пропусків і подряпин.
Срібло – те Слово, той Закон, яке ми з допомогою Божою переносимо звідси (Біблія) – сюди (серце).
Подивіться, (направити дзеркало в зал) воно відбиває світло, як ми повинні відбивати славу Божу.
Подивимося, чи немає на поверхні наших дзеркал слідів від брудних пальців цього світу – користолюбства, гордині, нечистоти – вони затінюють славу Божу.
Чи немає на ньому подряпин постійних, «маленьких» грішків, яких ми ще не позбулися, – вони розтинають образ Божий у дзеркалах наших сердець чорними лініями і спотворюють Його.
Під різними кутами подивимося на наші душі, чи не спотворені вони навмисним чи мимовільним перебільшенням одних сторін Слова Божого і зменшенням інших.
Подивимося, чи повністю срібло закриває поверхню нашого дзеркала, – чи усі заповіді Божі дійсно живуть у наших серцях або тільки ті, які нам подобаються.
Адже якщо в деяких місцях срібло відсутнє, у дзеркалі ми бачимо не віддзеркалення, а світ за його поверхнею. І якщо ми покликані відбивати славу Божу, то той, хто дивиться в нас, побачить не славу Бога, а світ!
І якщо усе в нас нарешті абсолютно, і людина або Бог, коли дивитимуться на нас, бачитимуть у нас дійсно славу Божу, і тоді ми з гордістю колись зможемо сказати як апостол Павло: «Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi, i вже не я живу, а живе в менi Христос» (Гал. 2:19,20).
І нарешті останнє – в яку сторону ми відбиваємо славу Божу?
По-перше, у світ: І якщо ми хороше дзеркало, тоді той, хто дивиться на нас, скаже: «О, ця людина дійсно дитя Боже!»
Але якщо ми допускаємо у своїх вчинках відступ від Божих принципів, а в словах – суєтність і нечистоту, ми можемо почути прикре: «Та знаю я цих християн! Вони такі самі, як ми! Тільки прикидаються чистенькими!»
Що?! Доводилося чути?!
Світ повинен бачити в нас віддзеркалення Божої слави при нашому благовісті і з нашого життя. І якщо життя наше не відбиває славу Божу, – марна блага звістка про спасіння, що проголошується нами.
Але якщо ми живемо по Божому і не благовістимо, ми просто втаюємо частину слави Божої від світу.
А тепер, ми повернемо наше дзеркало ось так (повернути дзеркало вгору)
Тоді ми відбиваємо славу Божу до небес. Що це за образ?
Ну звичайно! Ми прославляємо Бога! Прославляння в церкві займає важливе місце в житті християнина: своїми слабкими голосами ми оспівуємо велич, святість, милосердя, любов нашого Бога в співі і в молитвах.
Але ж слава Божа возноситься до небес і в тому випадку, коли ми просто вчиняємо по Божому – пригадаймо, з нами в Царство Боже підуть і наші справи, які засуджуватимуть або хвалитимуть нас за них.
Отже, що ми дізналися сьогодні?
Що є слава людська і слава Божа. Що може слава Божа і як вона приходить до нас. Дізналися, що краще людині і християнинові бути прямим і чистим дзеркалом, що відбиває славу Божу у світ і в небеса.
- Чи уся Слава Божа нам відкрита? Швидше за все ні.
- Чи може людина осягнути усю славу нескінченного Бога?
Але настане час, коли вірні побачать славу Божу в повноті.
По-перше, змінюючись зараз, відбиваючи славу Божу: «Ми всі‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа» (2Кор. 3:18).
І по-друге, з’явившись перед Ним лицем до лиця: «…І благословеніне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь». (Пс. 71:19)
І тоді… «…Спасенні народи будуть ходити у світлі його…» (Одкр. 21:24)
Я звертаюся до тих, хто не прославляє Бога як свого особистого Спасителя: Приєднуйтеся до тих врятованих, які побачать у повноті славу Божу.
Станьте дзеркалом, що відбиває славу Божу. Амінь
За матеріалами сайту https://www.golgofa.kiev.ua
