Уперше слава Божа з’явилася в Пасхальну ніч перед обраним народом, щоб освітити їм шлях у мороці до свободи.
«Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця усього народу» (Вих. 13:22).
Чи не так і тепер? Ми в проблемі: з дружиною посварився, на роботі неприємності, у тролейбусі облаяли, піднімався сходами – спіткнувся і впав, незграбно обернувся – ще і піджак порвав, з жахом чекаєш – що ж далі, – навколо пітьма непроглядна, але Бог прославив Себе, розповівши через Своє слово про Себе, як про джерело Світла, сказавши: «Восстань, світися, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. Бо ось, темрява покриє землю, і морок – народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою» (Іс. 60:1,2).
І ось вже ми підбадьорилися, і сміливо дивимося вперед, і не тривога, але радість, що Спаситель наш з нами наповнює наше серце.
Чи не Слава Божа освітила наш шлях? То знання про нашого Бога, яке повернуло нас до джерела світла!
Слава Божа ночами вела за собою народ Божий. Чи не так і тепер? Ми часто в утрудненні і не знаємо, куди йти, яке рішення прийняти: влаштовуватися на цю роботу або почекати іншу, одружуватися або не одружуватися.
«Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс. 118:105).
І єдине вірне рішення несподівано приходить або через людину, або через одкровення в молитві, або через обставини.
І перші наші слова після відповіді Божої які? Слава Богу!
Так чи не слава Божа стоїть перед цим рішенням і за ним, бо ми за нього прославили Бога!
А чи не стовп хмарний, чи не слава Божа, стала між євреями і єгипетською армією, прикривши Ізраїль від неминучого, здавалося б, знищення.
«І рушив ангел Божий, який ішов перед станом синів Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч» (Вих. 14:19,20).
Чи не так і тепер, Господь однією славою Імені Свого прикриває нас від небезпеки. А скільки разів саме слава Божа, як наша пам’ять про те, що ми діти Божі (а простіше кажучи, та інформація про наше усиновлення Господом, яка є в розумі кожного з нас) утримувала нас від необачних вчинків – від лайки, від бажання привласнити чуже, від перелюбу, і навіть від вбивства? З ким таке бувало?
Слава Божа перебувала між херувимами над кришкою Ковчегу Завіту. Через неї відбувалося спілкування Бога зі своїм народом: «І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі; там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим» (Вих. 25:21,22).
Через Свою Славу Господь давав Закон і керував Своїм народом. А сьогодні Слава Божа чи дає закон, чи керує Божим народом?
Немає скинії, немає ковчегу, немає заповітної кришки!!! Але Слава Його є!!! Згадаємо прозаїчний висновок на початку нашого роздуму: Слава Божа – інформація про Бога: Ось Вона!!! (Показати Біблію).
Вона говорить нам про Бога?! Через неї Бог керує Своїм народом?!
І нарешті, Слава Божа з’явилася перед людством у плоті і зробила головну свою справу у всесвіті. Ісая передрік це за 700 років до виконання пророцтва: «І явиться слава Господня, і побачить усяка плоть спасіння Боже; бо вуста Господні вирекли це» (Іс. 40:5)
І 2000 років тому це відбулося: «Цей, будучи сяєвом слави і образом іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» (Євр. 1:3).
Він, Ісус Христос, Слава Господня і зараз рятує – тут переді мною врятовані Діти Божі! Хто нас врятував?!
А тепер про майбутнє:
Цього доки немає, але я вірю буде. Настане день, коли ми в повноті побачимо славу Божу: «І возніс мене в дусі на велику й високу гору, і показав мені велике місто, святий Єрусалим, який сходив з неба від Бога. Він має славу Божу» (Одкр. 21:10,11). «І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім» (Одкр. 21:3).
А тепер, з того що ми зараз знайшли ми збудуємо ланцюжок нашого життя, і я попрошу сказати амінь, якщо ви згодні, що шлях кожного з нас саме так почався, так триває і так закінчиться:
- Ми знайдені в цьому світі славою Божою – нам сказали про Бога і про спасіння.
- Ми були врятовані славою Божої від прокляття гріха – Ісус, слава Божа в плоті врятував нас Своєю смертю і воскресінням.
- Слава Божа освітлює нам шлях, веде нас за собою, захищає, зціляє, зберігає.
- Ми зустрінемося віч-на-віч із славою Божою в Новому Єрусалимі. Амінь?!
За матеріалами сайту https://www.golgofa.kiev.ua
