На власному досвіді ходіння з Духом Святим я дізнався, що Він джентльмен. Він ніколи не нав’язуватиме нам Свою волю. Якщо ми відмовимося наблизитися до Нього, то Він мовчатиме.
Вже більше двадцяти п’яти років я перебуваю в служінні, постійно подорожуючи різними країнами. За цей час я зауважив щось спільне у водіїв, що зустрічають мене в аеропортах. Вони завжди дуже добрі і допомагають як можуть, вони завжди уважні до усіх найдрібніших деталей, що стосуються мого перебування в тому чи іншому місці і часі, де я служу. Зазвичай вони не розмовляють зі мною дорогою, якщо тільки я сам не почну розмову. Вони чинять так, тому що пастори навчили їх не розмовляти зі мною, оскільки в мене може виникнути потреба попрацювати або підготуватися до служіння дорогою в машині. За усі ці роки я зустрічав багато чудових водіїв із серцем слуги і дуже вдячний за них. З цієї причини я вирішив, що запитуватиму кожного водія про його сім’ю і про його служіння в церкві. Якщо я не почну говорити, всю дорогу ми можемо проїхати мовчки, не затіявши жодної серйозної розмови.
Я гадаю, тут можна провести паралель з Духом Святим. Він не вступить з нами в розмову, поки ми самі першими не захочемо почути Його голос. Якщо ми не почнемо говорити з Ним, Він так і мовчатиме. Пам’ятаєте, Яків сказав, що Бог наближається до нас, коли ми наближаємося до Нього. Ми відповідаємо за те, щоб зробити перший крок. Нам необхідно показати намір вступити в дивне спілкування з Ним. Іншими словами, вам зроблено найбільше запрошення з усіх колись запропонованих. Тепер справа за вами.
Багато вірних не знають про цю істину. З цієї причини я часто чую такі зауваження: «Чому Бог не розмовляє зі мною?» чи «Бог роками не говорить зі мною». Чи шукають ці люди такого спілкування з Богом, про яке каже Біблія? Якщо ми хочемо наблизитися до Бога, ми повинні прагнути пізнати Його. Це означає, що ми повинні шукати дружби з Особою Його Духа.
Я закликаю вас активно шукати спілкування зі Святим Духом. Ви будете здивовані тим, як Він відповідає. Як багато з моїх водіїв, Він буде завжди поряд з вами незалежно від того, почнете ви з Ним говорити чи ні, бо Він обіцяв ніколи не залишати і не покидати вас (див. Євр. 13:5). Але якщо ви не звертатиметеся до Нього, найчастіше Він мовчатиме, і ви ніколи не зможете насолодитися повнотою Його присутності у вашому житті і усіма благами від спілкування з Ним.
Глибини Божі
Давайте прочитаємо уривок з Євангелія від Іоанна, з розділу 16: «Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, – Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам» (Ін. 16:12-15).
Ці слова Ісус вимовив, звертаючись до Своїх учнів перед розп’яттям; трохи пізніше в ту ніч Ісус був заарештований римськими солдатами і відведений для засудження на смерть. Очевидно, що в Його житті був період для найважливіших слів.
Зверніть увагу на те, що каже Ісус: «Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити» (вірш 12). Ісус був усім для цих людей. Вони провели з Ним декілька років. Кожен з них залишив свою сім’ю, друзів і роботу, щоб піти за Ісусом. Учні, ймовірно, гадали: «Що ми взагалі повинні зробити, щоб побачити усю картину повністю?» Тоді Ісус каже видатні слова, даючи нам обіцянку: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину» (вірш 13). Іншими словами: «Хоч Я і з вами (тілом), ви не в тому положенні, щоб отримати усе, що Я маю вам дати. Але Я посилаю вам Святого Духа, Він говоритиме Мої слова, Він відкриє вам Мою волю і приготує вас до того, що настає». Яке обіцяння! Згадайте попередні слова Ісуса, сказані того самого вечора: «Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас» (Ін. 16:7).
Сподіваюся, що ці слова починають проливати новий світ. Бог не грає з нами в ігри, щоб ускладнити нам завдання, – зовсім навпаки. Кожен з нас бажає, щоб люди, яких ми любимо, знали нас близько. Те ж саме стосується Бога. Коли Ісус ходив по землі, Він був точним втіленням Свого Отця, доступного і відкритого для людини (див. Євр. 1:1-3; Кол. 1:15-19). Але, як ми знаємо, тепер Ісус сидить праворуч Отця на небесах. Святий Дух – це Особа Трійці, що перебуває на землі з Божим народом і в ньому. Тому, щоб пізнавати глибини Божі, нам необхідно пізнавати Його Духа – Духа істини.
Фома, що сумнівається
Після того, як Ісус воскрес з мертвих, десять учнів перебували в кімнаті за зачиненими дверима. Несподівано з’явився Господь; учні були здивовані і шоковані. Ісусові навіть довелося переконувати їх, що Він не привид. Усе десять зраділи про диво Його воскресіння і пізніше розповіли Фомі про подію, бо в момент появи Ісуса Фоми з ними не було. Почувши цю новину, Фома вимовив відомі слова: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20:25).
Через декілька днів усі одинадцять учнів зібралися разом в одній кімнаті, коли несподівано їм знову явився Ісус. Перш ніж щось сказати чи зробити, Він відразу ж звернувся до Фоми, немов кажучи: «Фомо, давай розберемося з твоєю проблемою невіри». Він сказав: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним» (Ін. 20:27). Фома відповів: «Господь мій і Бог мій!» Тепер подивіться, що йому на це відповідає Ісус: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29).
По суті, Ісус каже: «Фомо, є благословенні люди, які повірять, навіть не побачивши». Я колись думав, що Ісус досить грубо з ним обійшовся. Хлопець і так вже розкаявся, пав перед Ним на коліна, очевидно, що йому і так вже погано. Але Ісус дивиться на нього і каже: «Блаженні ті, що не бачили й увірували». Я не міг зрозуміти, чому Ісус так жорстко обійшовся з Фомою. Потім одного разу Господь сказав мені: «Я не докоряв Фомі, Я просто казав те, що є. Ми набагато ближче з тими, хто знає Мене Духом Моїм, ніж з тими, хто знав Мене в тілі».
