Заради власної традиції (правил, переданих вам вашими прабатьками) ви усунули Слово Боже [позбавивши його сили і влади, залишивши його без жодної дії]. Лицеміри (облудники)! Прекрасно і істинно пророкував про вас Ісая, кажучи: наближаються до Мене люди ці вустами своїми і шанують Мене язиком, серце ж їх далеко перебуває від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи заповідям людським як навчанням. Ісус (Матвія 15:6-9, розш. перекл.)
Ісус сказав ці витверезні слова фарисеям, бо вони поставили традиції вище за Слово Боже. У моєму словнику дається наступне визначення традицій: «сталі, загальноприйняті, передавані з покоління в покоління звичаї, норми поведінки і погляди». Очевидно, що традиції самі по собі не обов’язково являють щось погане. Існує безліч прекрасних традицій, які ми дотримуємо в колі друзів і сім’ї. Проте фарисеї звеличили традиції (звичні норми і погляди) вище за Слово Боже, внаслідок чого Слово втратило силу в їх життях. Ця істина так само вірна і сьогодні. Нам необхідно стежити за тим, щоб наше розуміння істини було засноване на Слові Божому, а не на скороминущих почуттях, традиціях і мудруваннях людських.
Ісус пояснив, що традиції фарисеїв створили пролом в їх стосунках з Творцем. Насправді Він сказав, що марно було навіть поклонятися Богові, бо вони більше вірили доктринам (вченням і роздумам над ними). У фарисеїв не було можливості насолоджуватися істинною близькістю з Богом, якщо тільки вони не покаялися б у своїй сліпоті і не прийняли істину. Так само і ми: щоб насолоджуватися близькими взаєминами з Духом, повинні відкласти убік усі думки і традиції, придумані людьми, і прийняти істину про Нього, яка ясно проглядається в Його Слові. Інакше наші спроби звести близькі взаємини з Богом, так само як у фарисеїв, не матимуть жодного успіху.
Досконалий Учитель
До того як у мене з’явилася близькість зі Святим Духом, я читав Біблію і думав, що люблю Бога усім своїм серцем, але проте я відчував сухість у стосунках з Ним. Річ у тім, що я не запрошував Святого Духа у свою молитву і вивчення Біблії і виявив, що тільки Він може пожвавлювати Писання в моєму серці. Через Його водійство Біблія стає більше ніж просто слова – вона стає самою суттю життя. У Другому посланні до Коринф’ян (3:6) написано: «Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить».
Новий Завіт, виражений за допомогою Слова Божого, це не просто зведення правил і норм, але саме життя. Більше того, Новий Завіт наповнює життям тих, хто підкоряється його правилам. Насолоджуватися повнотою Нового Завіту можна тільки за допомогою Духа, бо Він відкриває велику таємницю того, ким ми є в Христі (це і є послання Нового Завіту). Ось чому ми повинні запрошувати нашого досконалого Учителя, Духа, під час вивчення Біблії.
Ви колись зустрічали учителя, не зацікавленого у своєму предметі? Здається, у таких учителів найгірші уроки. Вчитися в них все одно що страждати від зубного болю. А ви зустрічали колись учителя, який не любить своїх студентів? Сумна історія. Добра новина: Святий Дух пристрасно зацікавлений у тому, щоб відкрити таємниці Божого Слова, і Він відчуває неймовірну пристрасть особисто до вас! Він жадає бачити, як ви ходите в усіх дарах, доступних вам через Христа. Якщо ми проситимемо і шукатимемо, то Він вірно відкриє нам таємниці життя.
Атмосфера і присутність
На жаль, складається відчуття, що часто у своєму надзвичайному християнському житті ми намагаємося ходити, позбавлені присутності і поради свого Наставника. Насправді Святий Дух у багатьох церквах сьогодні немов дивний прибулець. Ми, через своє невідання, замінили Його присутність хорошою атмосферою. Іншими словами, ми немов відмовилися від прояву Божого Духа тільки тому, що декілька людей спробували підробити Його присутність «дивним» чином, а деякі «дивним» чином відреагували на Його присутність.
Не зрозумійте мене неправильно, я упевнений, що на богослужіннях нам потрібна хороша атмосфера. За останні декілька років у Церкві сталося багато необхідних культурних змін, частина з них – у сфері покращення атмосфери зібрань. Церква стала значно ближчою і привабливішою для світу. Я гадаю, що це угодно Богові. Як сказав Павло: «Тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися» (1Кор. 10:33). Ми виконали велику роботу за допомогою творчих здібностей людини і розвитку технологій; одні з найбільш інноваційних місць, які мені колись довелося побачити, були саме будівлі церков. Тіло Христове має бути новаторським, що постійно піднімає творчість на нові рівні. Але Церква ніколи повністю не займе позицію сили, любові і влади на землі, якщо не запросить у свої справи Святого Духа. Пам’ятайте, що Він є старшим партнером у стосунках.
Добре, що ми можемо мати і дивовижну атмосферу, і Його явлену присутність. З усіх церков, які мені вдається відвідувати, я захоплююся тими, де знаходжу і те і друге. Остерігайтеся, щоб вам не стати жертвою думки, що прояв присутності Святого Духа перешкоджатиме людям входити в Царство. Ми повинні пам’ятати, що тягнуло загублених людей до апостолів, а не відштовхувало від них, і це завдяки їх партнерству зі Святим Духом. Будь-який прогрес, досягнутий Церквою без участі Духа, перетвориться на нуль.
Навіть Ісус, Син Божий, не робив нічого без сили Святого Духа (див. Лк. 4:1-15). У Євангелії від Луки (4:14,15) написано: «І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили». Зверніть увагу, тут написано, що Він «повернувся в силі духу». Цей уривок є підсумком того, що сталося після сорока днів у пустелі, де Ісус спокушався дияволом. Вийшовши з пустелі, Ісус повернувся в Назарет і проголосив: «Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк. 4:18,19).
Оскільки Ісус діяв у силі Духа Божого, Він зміг виконати на землі волю Свого Отця. Так само і Церква тією ж самою силою повинна проповідувати Євангеліє убогим у дусі, нести зцілення розбитим серцем, проголошувати свободу полоненим, сліпим прозріння, свободу пригноблюваним і демонструвати істину, що Божа рука не коротка, щоб рятувати. Але ми не зможемо поширювати ці небесні сили, якщо не покладатимемося на силу Духа. Ісусові потрібна була сила Духа – чим ми відрізняємося?
