У Євангелії від Іоанна, з 14-го по 16-й розділи, Ісус використовує займенники Він, Його, Він Сам дев’ятнадцять разів стосовно Святого Духа. Очевидно, що Святий Дух – Особа. Знову ж таки, називаючи Його Особою, я не називаю Його людиною. Пам’ятайте, що люди були створені за Божою подобою. Це означає, що аспекти того, що ми вважаємо «особою», відбивають передусім суть Бога, але Бог не є точною подобою нас. Тому є сторони Його Особи, які ніколи не втиснуться в наші загальновідомі людські «шухляди».
Я зробив одне відкриття, що дуже допомагає в моїх стосунках зі Святим Духом і взаємодії з Ним. Коли я вивчав займенники, що використовуються стосовно Святого Духа в оригінальному грецькому тексті, я зауважив, що грецький займенник, часто вживаний стосовно Святого Духа, це займенник нейтрального роду (тобто ні жіночого, ні чоловічого роду). Насправді він може використовуватися і стосовно чоловіка і стосовно жінки при описі однієї людини.
В англійській мові немає такого займенника. У нас є займенники «він», «вона» і займенник, що застосовується до неживих предметів і тварин. «Він» відноситься до чоловічого роду, «вона» до жіночого. І не існує займенника, що означає середній рід для опису чоловіка або жінки. Але такий займенник середнього роду є в грецькій мові, і в Новому Завіті ви знайдете його в застосуванні до Святого Духа. Повторю, що цей займенник відноситься до живої істоти, а не до предмета.
У Старому Завіті ви зустрінете щось подібне. В оригінальному тексті на івриті є багато випадків, де дія відноситься до Святого Духа в жіночому роді (але при цьому, за формою, жіночою істотою Він не є). Євреї часто писали виходячи з функції (виходячи з того, що хтось або щось зробив на противагу тому, ким або чим вони є). Ніде в Писанні Святий Дух не представлений у вигляді істоти жіночого роду, але певним Його діям надаються жіночні риси.
Це глибока тема, якій тут немає можливості приділити багато уваги, але давайте прояснимо одну деталь: я не думаю, що Святий Дух – Особа жіночого роду. Напишу ще одне пряміше речення: Святий Дух не є істотою жіночого роду. Деякі люди перетворюють це вчення на доктрину, але я знаходжу такий погляд необґрунтованим і викликаним надмірно чуттєвими відчуттями. Будь ласка, викиньте цю думку з голови. Дух Святий – це не якась богиня.
Я говорю от про що. Ми повинні пам’ятати, що Бог не був створений за нашим образом. Це ми були створені за Його образом. Я знаю, що це звучить елементарно, але цю істину необхідно дуже чітко для себе утямити, щоб ми могли продовжити вивчати нашу тему. У книзі Буття (1:27) написане: «І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх». Інші переклади кажуть «Бог створив людину» або «людство». Особисто я думаю, що «люди» і «людство» – це кращий варіант перекладу.
Отже, з книги Буття ми дізнаємося, що Бог створив чоловіків і жінок за Своїм образом. Тоді слід поставити питання: якщо Він створив і чоловіка, і жінку за Своїм образом, тоді чи не означає це, що риси, які ми вважаємо «жіночими», повинні мати своє походження в Богу? Чи можливо, що суть Святого Духа перевершує наше розуміння чоловіка і жінки, тобто виходить за межі нашого розуміння? Мабуть, саме так, тому що і чоловіки, і жінки були створені за образом Божим.
Я упевнений, ви звернули увагу, що я пишу про Святого Духа, використовуючи займенники «Він», «Йому», «Він Сам» упродовж усієї книги, і продовжуватиму говорити про Нього саме так. Ця концепція – що Дух Святий має риси, які ми вважаємо жіночими, – може бути складною і малозрозумілою для англомовних людей. Чому я пишу про це? Я б не став зачіпати цю тему, якби не думав, що вона допоможе вам краще зрозуміти стосунки зі Святим Духом.
Він м’який і ніжний
Перш ніж продовжувати далі, розповім вам трохи про своє минуле. Мій батько – ветеран Другої світової війни. Йому дев’яносто три роки, і я дуже сильно його люблю. Тато учив мене багатьом речам, що дуже допомагають мені упродовж усього мого життя. Проте є дещо, до чого він не підготував мене: до того, як бути чоловіком. Петро одного разу сказав: «Живучи разом, ставтеся до своєї дружини з розумінням» (1Пет. 3:7, NLT). Коли я одружився на Лізі, я не ставився до неї «з розумінням». Ліза була першим коханням мого життя. До неї в мене не було близьких стосунків з жінками. Тому я ставився до неї як до якогось хлопця. Можете собі уявити, що такий підхід не був успішним. Мені довелося вчитися взаємодіяти з нею як з жінкою.
Зокрема, мені довелося навчитися розмовляти з нею м’яким тоном. На жаль, бувають часи, коли я грубо спілкуюся з членами своєї сім’ї. Слава Богу, Дух Святий викриває мене, і тоді я здатен вибачатися і виправляти ситуацію. Одного разу я дуже сильно посварився зі своїм сином, так що мені довелося просити в нього вибачення.
Він швидко простив мене, і між нами знову відновилися прекрасні стосунки. З Лізою усе було по-іншому. Вона декілька днів гнівалася на мене через те, що я грубо поговорив з сином. Справа була не в образі, а в природній реакції, викликаній її чутливістю до стосунків. Ми з сином помирилися майже відразу ж, але мені довелося постаратися, щоб відновити стосунки з дружиною. Через два дні вона сказала мені: «Я все ще намагаюся отямитися від того, як ти поговорив з нашим сином». Я навчився розуміти, що таке ставлення – це дар у житті Лізи. Як і багато жінок, вона неймовірно чутлива в стосунках, і відчайдушно захищає близьких їй людей.
Чи можливо, що Святий Дух також має цю велику силу в стосунках, яку ми зазвичай вважаємо жіночою? Біблія каже: «Не засмучуйте Святого Духа Божого» (Еф. 4:30, сучасний переклад). Як Рік Ренер показує у своїй книзі «Дорогоцінні перлини грецької мови», слово «засмучуйте» передає «глибоку печаль і розлад». Воно утворене від слова, що означає біль, який виникає в стосунках тільки між двома людьми, які сильно люблять один одного. Таким чином, Павло тут по суті каже: «не спричняйте біль Тому, Хто сильно любить вас». Давайте тепер прочитаємо це місце Писання в контексті: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:29-32).
Бачите, як ніжний Святий Дух?
Ніжність – дійсно сила, якою варто захоплюватися. Павло закликає нас мати м’яке серце. Якщо я хочу насолоджуватися здоровими, живими стосунками зі своєю дружиною, мені краще мати м’яке серце і спілкуватися зі своїми синами відповідно. Так само, щоб нам насолоджуватися здоровими і живими стосунками з Духом Святим, ми маємо бути чутливими до того, що засмучує Його. Цікаво, як Павло визначає поведінку, що глибоко засмучує Духа: гниле слово, лють, гнів, крик, лихослів’я. Дуже схоже на те, як моя дружина засмучується через схожу поведінку. Знову ж таки, хіба це не доказ, що в Духа є велика сила в стосунках, яку ми вважаємо рисою жіночої вдачі?
Зверніть увагу, Павло не каже: «Не засмучуйте Ісуса». І Він не каже: «Не засмучуйте Отця». Він каже конкретно: «Не засмучуйте Духа». Дух Святий зробив наші серця місцем Свого перебування. Куди б ми не пішли, Він йде з нами: це тісний зв’язок. Тому Його глибоко зачіпає те, що ми допускаємо у своєму житті.
Подивимося з іншого боку. Якщо хтось лихословить мене, я не звертаю на це багато уваги. Але якщо хтось лихословить мою дружину – йому краще триматися від мене чимдалі. Ісус сказав приблизно те ж саме: «І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12:32). Хіба не цікаво, що Бог Отець (явлений у Синові, Який творить тільки волю Свого Отця) ставить Свій захист на Святого Духа? Отець не ставить такого захисту на наше ставлення до Ісуса або до Самого Себе, але ставить її на Духа Святого.
Взаємини між Отцем, Сином і Святим Духом – це таємниця, яку ми, можливо, ніколи не зрозуміємо. Цікаво зауважити цю різницю в наших стосунках зі Святим Духом. Наше спілкування з Ним необхідно цінувати і всіляко захищати. Важливо пам’ятати, що ми можемо принести Йому печаль, а часом навіть глибоку печаль. Чому це так важливо для ваших взаємин з Ним? Бо прояв Його присутності у вашому житті спотвориться, якщо вам бракуватиме розуміння, як ви повинні ставитися до Нього.
