Замість формулювання «Слава Божа» в Старому Завіті найчастіше використовується слово Kabod – честь, повага, а також синонім цього слова hod – велич, пишність, сяйво. У Новому ж Завіті усі ці значення відносяться до слова – doxa. У такому випадку можна сказати, що Слава Божа – є зовнішній прояв Його сутності. Вона може з’явитися, а тому, її можна побачити.
- «І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі» (Вих. 16:10)
- «І явиться слава Господня, і побачить усяка плоть спасіння Боже; бо вуста Господні вирекли це» (Іс. 40:5)
Славу Божу найчастіше бачать у подіях, пов’язаних з виходом з Єгипту.
Але окрім такого значення існує і фундаментальніше значення Божої слави. У цьому сенсі Бог має славу раніше всякого зовнішнього її прояву.
«[Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати – помилую, кого пожаліти – пожалію. І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме тобі» (Вих. 33:18-23).
Ясно, що багато аспектів Божої природи Мойсеєві відкриті не були. А це означало, що Божа слава брала свій початок ще у вічності, там, де природа Божа людиною не пізнавана. Про це ж свідчить Ісус Христос: «І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого – славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу» (Ін. 17:5).
Слава Божа в згаданому в книзі Вихід епізоді пов’язана з розкриттям змісту Божого імені. Ім’я Ягве проголошується так: «І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний, що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх» (Вих. 34:6-7).
Таким чином можна говорити про те, що Слава Божа – це Його люблячий, довготерпеливий і многомилостивий характер. Цим же словом позначається і визнання Його слави. Коли славиться Бог, то йде мова про Його прославлення.
Автор: Артем Лазарєв
