Слава Божа – 1) Божественні дії, Сам Бог; 2) велич Божа; 3) відображення Божої величі в справах і об’єктах Його Творіння і Промислу.
Як Бог проявляє Свою Славу?
У Своїх діях Бог виявляє Свою славу двояко. У зовнішніх людині чудесах Він виявляє Свої властивості, бажаючи дати людині основні уявлення про Своє нестворене буття. Але дії Бога не лише зовнішні людському серцю. Бог діє Своєю благодаттю і в самій людській душі, сполучаючи людину з Собою, залучаючи її до Свого вічного життя. Така Божественна дія стає славою самої людини, яку прославляє Бог, виділяючи її сокровенним з’єднанням із Собою за образом Боголюдини Ісуса Христа серед інших людей.
Як пізнавати Славу Божу?
Пізнання Божественної слави можливе як через споглядання створеного Богом світу, так і через дії Божественної благодаті. Споглядаючи світ, людина відчуває нескінченну велич Творця, зводить свій розум до Першопричини всесвіту, що перевершує усе суще. Споглядаючи дивовижні Божественні дії, людина пізнає Бога, стикається із самим всеблаженним Божественним життям.
Внутрішнє споглядання слави Божою веде людину до уподібнення своєму Творцеві, до здобуття Царства Божого в душі, до духовного преображення, бо «дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа» (2Кор. 3:18).
Слава Божа і слава людська
Всесвята Слава Божа протилежна до світської людської слави, заснованої не на наслідуванні Божественних заповідей, а на наслідуванні своїх гріховних пристрастей. Тому необхідна умова надбання благодатної слави Божої полягає в рішучому відкиданні слави скороминущого світу. Досконалу зневагу до людської слави явив Ісус Христос, Який витерпів хрест, зневаживши посоромлення (Євр. 12:2). Своїм вченням і прикладом Він заповідав людям не шукати славу один від одного, а шукати славу від Єдиного Бога (Ін. 5:44).
Як стати причасником Слави Божої?
Місія Церкви, місія кожного християнина полягає в тому, щоб прийняти, помножити славу Божу і стати її причасником; прославляти Бога на чотирьох рівнях буття:
- стосовно Нього Самого (Пс. 8:2);
- через себе (1Кор. 6:19);
- стосовно ближнього (Мф. 5:16);
- стосовно творіння (Людина – міст між Творцем і творінням; в ієрархії, зведеній Богом, людина панує над іншим творінням, природою живою і неживою. Творіння від Бога не відпало, але гріхопадіння порушило його гармонію, відновитися вона може лише через преображення людини).
У чому може полягати схожість і в чому відмінність виразів «бачити славу Божу» і «бачити Бога»?
Споглядання Божої слави можливе як через природне Божественне одкровення, так і через надприродне.
Через дослідження світу люди виявляють властиву йому досконалість: гармонію, благоустрій, красу, витонченість фізичних і моральних законів.
Правильно осмислюючи досконалість, що розглядається у світі, людина сходить до пізнання досконалості Того, Хто створив і улаштував наш світ, пізнає Бога, захоплюється величчю Його славних справ.
Цей процес здійснюється в рамках природного одкровення. Його можна назвати спогляданням або баченням слави Божої (Пс. 18:2).
Проте подібне бачення слави не означає бачення Самого Бога, як це буває у випадках богоявлень. Хорошою пояснювальною ілюстрацією до сказаного може служити аналогія з уважним глядачем, що споглядає полотно прекрасного живописця і через це захоплюється самим живописцем, проте споглядач не має можливості зустрітися з ним особисто і на власні очі бачити його самого.
Особиста зустріч людини і Бога відбувається за допомогою надприродного Одкровення. У рамках такого роду одкровень бачення Божої слави може дійсно означати бачення Його Самого.
Залежно від умов і цілей Вишнього Промислу Бог може явитися людині або в символічному образі або в сяйві невимовного надприродного світла.
Так, пророк Ісая став очевидцем явлення Бога, Який відкрився під виглядом одягненого в ризи Небесного Царя. Попри те, що Бог за Своєю суттю не має ні тілесного вигляду, ні речових риз, Ісая зауважив, що бачив саме Бога (Іс. 6:1-5). Інший пророк, Єзекиїль, споглядаючи Божественну славу, бачив Господа під виглядом Вогняного Чоловіка, що сидить на престолі і несеться херувимами (Єз. 1:27).
Споглядання нествореного Божественного світла розуміється як вища форма надприродного Одкровення. Прикладом такого споглядання може служити світло, яким просяяв Спаситель під час Преображення (Мф. 17:2).
Споглядаючи Божественне світло, людина споглядає не результат Божественних дій або енергій, виявлених у творінні, як це буває у випадку з природним одкровенням, а самі енергії. Це і є (у строгому значенні слова) бачити Бога.
За матеріалами сайту «Азбука віри»
