10 серпня – Відступаючи ближче

Відвідавши двох друзів, які несуть служіння в бідних міських кварталах, я поставив кожному з них одне і те ж запитання: «Зазвичай люди в церквах говорять, що, грішачи або «відступаючи», ми порушуємо свої взаємини з Богом. Ви працюєте з тими, хто оступається щодня у своєму житті. Як, на ваш погляд: таке «відступництво» віддаляє їх від Бога або, навпаки, наближає до Нього?»

Бад, який працює серед наркоманів, не замислюючись, відповів: «Без питань, це наближає їх до Бога. Я можу тобі розповісти безліч історій про наркоманів, які піддавалися своїй залежності, прекрасно усвідомлюючи, якої жахливої шкоди завдає собі і своїм сім’ям. Спостерігаючи за ними, я бачу на власні очі силу зла в цьому світі, – зла, якому вони найбільше на світі хочуть протистояти, але не можуть. Та все ж, саме в такі моменти слабкості вони найчастіше звертаються до Бога, волаючи до Нього у відчаї. Так, вони страшенно впали, але що далі? Чи зможуть вони піднятися і продовжити йти або ж залишаться паралізованими? По Божій благодаті деякі з них дійсно піднімаються. Я вважаю, що, по суті, єдиний шанс для наркомана отримати зцілення – це глибока упевненість у тому, що він – Боже дитя, яке може розраховувати на прощення. Не бездоганне Боже дитя, а той, кого прощають».

З цією думкою погодився і Дейвід, що очолює хоспіс для хворих на СНІД: «Я не зустрічав нікого більш духовного, ніж людей, що живуть у цьому будинку. Вони стоять на порозі смерті, усвідомлюючи, що тим або іншим чином самі накликали на себе цю хворобу. Більшість з них заразилися ВІЛ через вживання наркотиків і сексуальну розбещеність. Усе їх життя – це за визначенням падіння, та все ж, якимсь нез’ясовним чином у цих людей духовність і близькість з Богом такі, яких я більше ніде не бачив».

Франциск Сальський сказав: «Отже, чим ясніше ми усвідомлюємо катастрофічність свого становища, тим глибше буде наша упевненість у Божій добрості і милості, бо милість і лихо пов’язані настільки тісно, що одне без другого не існує». Франциск засуджував тих, хто, спіткнувшись, грузне в самобичуванні: «Як я жалюгідний! Я ні на що не здатний!» Істинні Божі послідовники тихо гамують себе і мужньо підводяться на ноги.

З книги «У пошуках невидимого Бога»

Попередній запис

9 серпня – Час покаяння

Одна з експозицій Музею громадянських прав 4 листопада 2008 року, перед самим закриттям виборчих пунктів на ... Читати далі

Наступний запис

11 серпня – Служити чи померти

чернець П'єр (1912-2007) Лікар Пол Бренд розповів мені про найпам’ятнішого відвідувача його лікарні для прокажених в ... Читати далі