Майже в кожному посланні Павла піднімається одне і те ж питання: «Яка користь від закону?» Для більшості читачів Павла слово «закон» означало величезне зведення правил і ритуалів з книг Старого Заповіту. Будучи фарисеєм, у дні своєї молодості Павло вивчив ці правила напам’ять. І щоразу, коли він починав говорити про «новий заповіт» і «свободу в Христі», євреї хотіли знати, що він думає про закон тепер.
Свою думку з цього питання Павло чітко розкриває в Римлян 7 – напевно, найбільш особовому і автобіографічному розділі цього послання.
Павло ніколи не радив повністю відкидати закон. У ньому відбитий базовий моральний кодекс – ідеал угодної Богові поведінки. Закон корисний з єдиної причини: він виявляє гріх. «Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон». Для Павла такі правила, як Десять Заповідей, корисні, праведні та благі.
Проте, у закону є одна велика проблема: він показує вам, наскільки ви погані, але не робить вас анітрохи кращим. Як спадщина його минулого закоництва, у Павла була розвинена дуже чутлива совість, проте в основному, як він проникливо відмічає, вона примушувала його весь час почувати себе винуватим. «Нещасна я людина!» – зізнається він. Закон оголяє його слабкості, але не здатен дати силу для перемоги над ними. Закон (чи будь-який інший перелік правил) неминуче веде в безвихідь.
Римлян 7 – це чудова ілюстрація боротьби, що виникає, коли недосконала людина присвячує себе досконалому Богові. Будь-який християнин, який задається питанням: «Як мені позбутися моїх постійних гріхів?» – знайде розраду в чесному визнанні Павла. Перед обличчям Божих стандартів кожен з нас почуває себе безпорадним, і саме в цьому і полягає суть сказаного Павлом. Жоден набір правил не в силах розірвати жахливе коло провини і невдач. Нам потрібна допомога ззовні, щоб «служити нам обновленням духа, а не старістю букви». Павло вшановує цю допомогу в Римлян 8.
З книги «Знайомство з Біблією»
