27 липня – Бути самим собою

Томас Мертон (1915-1968)

Марк ван Дорен колись був професором і викладав літературу в Томаса Мертона (а також – прототипом персонажа фільму «Телевікторина»). Одного разу він відвідав свого колишнього студента, з яким не бачився тринадцять років, у монастирі в Кентуккі. Ван Дорен, як і решта друзів Мертона, ніяк не могли зрозуміти зміни, що сталася з ним. Що за сила перетворила цього нью-йоркського гуляку в ченця, який шанує самотність і тишу? Ван Дорен написав: «Звичайно, він виглядав трохи старше, але, коли ми сиділи і розмовляли, я не побачив у ньому нічого істотно нового. «Знаєш, Томе, – сказав я, – а ти анітрохи не змінився». – «А з чого б мені змінюватися?, – відповів він. – Тут наш обов’язок – бути більш самими собою, а не менше». Це було дуже влучне зауваження, на яке я не міг нічого заперечити».

Новий Заповіт представляє царство Святого Духа як кульмінацію Божої справи на землі, і, порівнюючи його з тим, що було раніше, я здогадуюся – чому. У старозавітні часи ізраїльтяни наближалися до Бога в страху і трепеті, через складний набір ритуалів під патронатом професійних священиків. Учні Ісуса мали вже значно більше особистих стосунків, хоча вони і розуміли лише частину сказаного Ним і до самого кінця цілком невірно тлумачили суть Його місії. І тільки Святий Дух унікальним чином «персоніфікує» Божу присутність у повній відповідності з моєю душею.

Наприкінці свого життя Генрі Новен сказав, що молитва стала для нього передусім – часом «слухання благословень». «Справжня молитовна «праця», – вважав він, – полягає в тому, щоб мовчати і слухати голос, що говорить про мене хороше». Новен визнавав, що це може виглядати як самомилування, але тільки для того, хто не розглядає себе як Улюбленого, як храм, в якому обрав мешкати Бог. Чим більше він слухав цей голос, тим рідше судив про свою значущість на підставі думки інших людей або власних досягнень. Новен молився про те, щоб ця внутрішня присутність проявлялася в його повсякденному житті – коли він їсть і п’є; у розмовах і в любові; у відпочинку і в роботі. Він шукав істинну свободу в самосприйнятті, яке вкорінене в тому, що «перевершує будь-яку людську похвалу або засудження».

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні»,  25 жовтня 1999 року

Попередній запис

26 липня – Зміна особистості

Будучи старшокласником, я відчайдушно намагався демонтувати, а потім наново відтворити свою особистість. Річ у тім, що я ненавидів бути мешканцем ... Читати далі

Наступний запис

28 липня – Чесне визнання

Майже в кожному посланні Павла піднімається одне і те ж питання: «Яка користь від закону?» Для більшості читачів Павла слово ... Читати далі