26 липня – Зміна особистості

Будучи старшокласником, я відчайдушно намагався демонтувати, а потім наново відтворити свою особистість. Річ у тім, що я ненавидів бути мешканцем півдня. Мене бентежили характерні для цих місць телепередачі, і я зіщулювався всякий раз, коли чув жахливий південний акцент Президента Ліндона Джонсона. Оскільки в 1960-х друга частина країни ставилася до мешканців півдня як до відсталих, неосвічених расистів, я хотів розірвати зв’язок зі своїм рідним краєм.

Звук за звуком, я працював над своїм акцентом, і досяг успіху в цьому настільки, що люди відтоді дуже дивувалися, коли дізнавалися, що я виріс на самісінькому Півдні. Щоб позбутися провінційних шор, я зробив кампанію з читання відомих книг. Я уникав будь-якої поведінки, яка вказувала на «належний» або «правильний» південний етикет, прагнучи тільки до «істинного». Я працював над тим, щоб контролювати свої емоції, щоб вони були моїми слугами, а не панами. Я навіть змінив свій почерк, примушуючи себе виписувати кожну букву не так, як робив це раніше.

Загалом і в цілому, створення нового образу минуло успішно. Я набув індивідуальності, яка безболісно вписалася в наступні десятиліття. Я став менш ранимим і більш відкритим та гнучким – риси, які не культивувалися в дитинстві, але були корисними в професії журналіста. Тільки багато років потому я усвідомив обмеженість саморобної особи. У більшості сфер, важливих для Бога, я виявився абсолютно неспроможним. Я був егоїстичним, похмурим, без радості і любові, а ще – недостатньо жалісливим. У мене не було жодного з плодів Духа, описаних у п’ятому розділі Послання до  Галатів, окрім самовладання. Я усвідомив, що ці риси неможливо змоделювати. Їх можна тільки виростити під керівництвом внутрішньої сили – Святого Духа.

З тієї пори я почав регулярно молитися на підставі переліку, представленого в Галатів: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість. Чи проявляю я любов, чи переживаю я радість, чи відчуваю я мир, чи демонструю я довготерпіння? Я упокорено визнаю, що будь-який прогрес у цих рисах – це результат роботи Святого Духа. Я погоджуюся з Гейнріхом Арнольдом у тому, що християнське учнівство – це «питання не наших власних справ, а надання Богові можливості жити в нас».

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», 25 жовтня 1999 року

Попередній запис

25 липня – Повернення додому

Моя дружина Джанет працювала з літніми людьми в багатоквартирному комплексі Чикаго, який вважався найбіднішим співтовариством Сполучених Штатів. Близько половини її ... Читати далі

Наступний запис

27 липня – Бути самим собою

Томас Мертон (1915-1968) Марк ван Дорен колись був професором і викладав літературу в Томаса Мертона (а ... Читати далі