Хрест завжди посередині

Ми звикли говорити, що хрест з’єднує небо із землею, але є в ньому ще і горизонтальна перекладина, протягнута і до того, хто праворуч, і до того, хто ліворуч. І правим, і лівим одночасно.

Той, справжній Хрест був лише одним із трьох: разом з Ісусом страчували двох розбійників. Один з євангелістів, Лука, звертає увагу на таку деталь: один з розбійників знущався з Ісуса, другий – просив згадати його в Царстві, і Христос обіцяв йому навіть більше того. А тому, хто ганьбив, Він просто нічого не відповів.

Як вчинила б на Його місці всяка нормальна людина? Зрозуміло, обурено пояснювала б безрозсудному розбійникові, у чому той був неправий, викрила б його в злочинах. І навіть розсудливому поставила б певні умови: це що ж, так просто, відразу в рай? Без покаяння, без подвигів благочестя, без твердого наміру виправитися? Та ти сам розумієш, що накоїв, що тепер просиш?

Але, можливо, і не стали б ми це пояснювати з хреста, бо на хресті всякий вдих – мука, і багато не наговориш. Залишається сказати тільки най-най головне, і от один з розіп’ятих проклинав Того, Хто був поруч, сподіваючись так полегшити власний біль, другий просив згадати його, а Третій – Третій сказав про рай. Тут вже що і для кого було важливе.

А ще вся ця історія сталася в країні, де йшла напружена політична боротьба. З одного боку – Пилат і легіонери, велика і жахлива Римська імперія. Вона принесла скореним народам чудові дороги і громадські будівлі, дала їм мир і захист від зовнішніх ворогів, вона сприяла економічному розквіту і культурній взаємодії… але на будь-яку реальну чи уявну загрозу Рим відповідав неспіввимірним застосуванням сили. Не лише меч легіонера, але і саме знаряддя ганебної і тяжкої страти, хрест – адже це римський винахід.

Крім того, римляни були язичниками, і Єрусалимський храм, і те богослужіння, яке в ньому звершувалося, були для них чимось безглуздим і просто небезпечним. Вони готові були терпіти це лише до часу, а там… за першої слушної нагоди готові були поставити на його місці храм свого Юпітера і стерти з лиця землі це підозрілу єдинобожість. Вони були по один бік Хреста, ці римляни.

А по другий стояли юдеї, які вірили в Єдиного Бога і прагнули незалежності від Риму. До цього народу належали великі царі і пророки старовини, та і сам Ісус, саме до нього Він був посланий, у першу чергу, та і як міг Бог забути Свій обраний народ?

Тільки освічені фарисеї зневажали священиків-саддукеїв, а ті з підозрою ставилися до цих високолобих вискочок, а заразом і до зрадників-іродиан, прибічників правлячої династії і посібників римської окупації. І всі вони разом зневажали простий народ. А ще були зилоти, борці за незалежність, які хотіли підняти повстання проти римлян і увергнути свій народ у криваву бійню, з якої він просто не міг вийти переможцем… через декілька десятиліть їм це цілком вдалося, Єрусалим і храм тоді були зруйновані, а народ – розсіяний по всій імперії.

Адже потрібно було зайняти принципову позицію! Натовпи вимагали від Ісуса повести їх на римлян, учні чекали, кого Він призначить першим і другим міністрами у Своєму уряді (посадить по правий і лівий бік). А римляни чекали принципової відповіді щодо царської влади, яка, звичайно, належить тільки цезареві, і, зрозуміло, про податки, які належить платити. Хіба не потрібно було кожному пояснити, у чому він неправий?

Христос і зайняв найпринциповішу позицію – на Хресті. По праву і ліву руку виявилися розбійники, а данина римському праву була сплачена найвища, яку тільки можна було уявити. І все одно всі залишилися невдоволеними.

Коли ми, християни, говоримо про «несення свого хреста», ми, по-моєму, рідко замислюємося про те, що робимо. Ні, це не про те, що чоловік п’є чи дружина сварить, що теща з поганим характером, або подруги обманюють, що грошей мало, на роботі прикрості і зі здоров’ям не все гаразд. І вже зовсім несхожі на справжній наші ювелірні хрести з багатими прикрасами.

Хрест – це, наприклад, про те, що тебе тягнутимуть в один і в другий табір, де всім усе ясно, де вже ненавидять і зневажають. А тобі доведеться залишатися посередині. Від тебе вимагатимуть ясного звіту за всіма позиціями («що є істина?», чи «платити податки кесареві?»), але через те, що твоя думка цікава – а через те, що за неї тебе буде можна покарати. І так далі, за всіма пунктами, і платити, платити, платити доведеться буквально за все, але, передусім, – за право залишатися собою.

Не думаю, що особисто моя відповідь на цей виклик буде завжди гідною, але це не так вже і важливо: Христос усе вже зробив для нас, і ми можемо лише стояти біля підніжжя найголовнішого Хреста, що вирішив головне в нашому житті.

Попередній запис

Особиста зустріч

Текст, захований за словами Питання це може здатися дивним: як же не побачити в Євангелії Христа, адже все воно, усі ... Читати далі

Наступний запис

Візьми хрест свій

Рідко буває так, щоб відразу три євангелісти навели якийсь вислів Христовий майже однаково. Але саме так йде справа із словами ... Читати далі