Іноді, незважаючи на всі наші зусилля шанувати чужий біль, ми стикаємося із стражданнями, в яких не бачимо абсолютно жодного сенсу. Мені відразу спадає на думку один чоловік з хворобою Альцгеймера. Його дочка намагається піклуватися про нього, але її серце щодня розривається від споглядання тієї прикрої оболонки, яка колись була її батьком. А що сказати про дітей з украй низьким ступенем розумового розвитку? Така дитина, на яку йдуть багато годин дорогого професійного догляду, може прожити довге життя, нерухомо пролежавши на ліжку, будучи не в змозі ні говорити, ні усвідомлювати, що відбувається навколо.
«У чому сенс їх життя? Чи має він хоч якесь значення?» – задавався питанням лікар Юрген Трогіш – педіатр, що працював із дітьми з серйозними розумовими відхиленнями.
Упродовж багатьох років лікар Трогіш не міг знайти відповідь на ці питання, поки одного разу він не організував учбовий ознайомлювальний курс для нових асистентів. Наприкінці річного періоду навчання він попросив своїх учнів заповнити анкету. У ній серед інших питань було наступне: «Що змінилося у вашому житті після того, як ви почали приділяти увесь свій час інвалідам?»
От деякі приклади відповідей:
– Я уперше в житті відчув, що займаюся чимось дійсно важливим.
– Я бачу, що тепер можу робити те, на що раніше вважав себе нездатним.
– За час, проведений тут, я завоював любов Сабіни. Отримавши можливість присвятити себе догляду за інвалідом, я тепер взагалі не вважаю її інвалідом.
– Тепер я чуйніший до страждань людей. Вони викликають у мене бажання допомогти.
– Це змусило мене переосмислити, що ж дійсно важливо в цьому житті.
– Я став більш терплячим. Мої власні дрібні проблеми вже не здаються такими суттєвими, і я навчився приймати себе таким, яким я є, з усіма своїми недоліками. Але найголовніше – я навчився цінувати маленькі радощі життя.
Прочитавши ці та інші відгуки, лікар Трогіш відразу ж зрозумів, що це – відповідь на його питання. Сенс страждань цих дітей полягав у зміні життя інших людей: його асистентів, що отримували уроки, які їм не могла б викласти жодна навіть найдосконаліша освітня система.
З книги «Де Бог, коли я страждаю?»
