Між стосунками з іншою людиною і стосунками з Богом є одна фундаментальна відмінність. Припустимо, я вирушаю в магазин і випадково стикаюся з сусідкою. «Джуді щойно пережила розлучення», – кажу я собі. Побачивши Джуді я відчуваю спонукання до дії. Я розпитую її про життя, цікавлюся самопочуттям дітей, і, можливо, запрошую її в церкву. «Ми повинні якось разом відвідати Джуді і її малюків», – кажу я дружині увечері того ж дня.
У випадку ж з Богом черговість зворотна. Я ніколи не «бачу» Бога. Я рідко стикаюся з видимими нагадуваннями про Бога, якщо я сам не шукаю їх. Саме пошук, прагнення робить можливою зустріч. З цієї причини християнство завжди наполягало на тому, що на першому місці йде віра і послух, і тільки потім – знання.
Через цю відмінність я проявляю завзятість у духовних дисциплінах, незалежно від того, що я відчуваю. Я хочу пізнати Бога. І, прагнучи до взаємин, ми повинні діяти на підставі Божих, а не наших умов.
Старозавітні пророки висували неодмінні умови пізнання Бога, як, наприклад, у цьому вірші з Михея: «О людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно». Послання Нового Заповіту говорять нам про те, що, чинячи з любові до Бога, ми формуємо правильні взаємини і досягаємо зрілості. Я не починаю виконувати Божу волю після того, як пізнав Його. Замість цього, я пізнаю Бога через виконання Його волі. Я входжу в активні взаємини, тобто провожу час з Богом, піклуюся про тих людей, про яких піклується Він, і наслідую Його заповіді незалежно від того, подобаються вони мені в цей конкретно узятий момент часу чи ні.
«Як можемо ми пізнати Тебе, як Ти є якщо самі не почнемо ставати подібними до того, який Ти є?» – запитує Томас Мертон. Бог – святий, Інший. Без спільності позицій я можу пізнати Бога не більше, ніж угорця без спільності мови. Мертон додає: «Ми отримуємо осяяння лише пропорційно тому, як все більше віддаємо себе без залишку Богові через упокорення і любов. Ми не можемо спочатку побачити, а потім діяти – ми діємо, і тільки потім бачимо. От чому людина, яка хоче чітко побачити перш, ніж повірити, ніколи не стає на шлях віри».
З книги «У пошуках невидимого Бога»
