Одного разу мені довелося мати справу з людьми в масках, озброєними скальпелями. Мені прооперували ногу, і час відновлення, проведений мною в горизонтальному положенні, надав можливість поміркувати про біль, на який ми йдемо добровільно, – іноді собі на користь, а іноді з ризиком для себе.
Під час одного з візитів до лікаря я спробував умовити його дозволити мені завчасно прийняти участь у гольф-матчі: «Ми з друзями збираємося раз на рік, і для мене це важливо. У мене добре відпрацьований мах. Якщо я задію тільки верхню частину тіла, а стегна і ноги будуть нерухомі, чи можу я прийняти участь у матчі?»
Ні на секунду не замислюючись, мій лікар відповів: «Якщо впродовж найближчих двох місяців ви гратимете в гольф, то мене це сильно засмутить».
Пізніше я розповів про цей дивний вираз несхвалення своїй дружині. «Яке мені діло до того, буде мій лікар засмучений чи ні? Я що – його психіатр?» – пожартував я.
Проте, його думка була абсолютно ясна. Цей лікар не мав нічого проти моєї участі в тому матчі. Він і сам любив гольф, тому співчував мені. Проте він піклувався про моє благо. Тому його дійсно засмутила б моя нетерплячість, що перешкодила і без того довгому відновленню. Лікар хотів, щоб я грав у гольф і наступного року, і через рік, і решту життя, і тому він не міг санкціонувати цей матч так скоро після моєї операції.
Продовжуючи свою розповідь, я раптом відчув вдячність цьому лікареві за те, що він виразив свою незгоду таким незвичайним способом. Якби він видав наказ: «Жодного гольфу!» – то я, можливо, через свою упертість не послухався б його. Він надав мені право вибору, пояснивши наслідки найбільш особовим чином: моя неслухняність засмутила б його, бо його завдання – відновити моє здоров’я.
Роль лікаря – це, напевно, найпоказовіший образ для роздумів про Бога і гріх. Бог духовно робить для мене те ж саме, що лікар – фізично: веде до одужання. Я вчуся ставитися до гріхів не як до довільно складеного списку правил, придуманих злим Суддею, а як до переліку небезпек, яких слід уникати за всяку ціну, – заради мене ж самого.
Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», 6 грудня 1999 року
