У дитинстві думки про гріх жахали мене, у підлітковому віці вони викликали відразу. Проте в міру того, як я вчився правильно сприймати Бога як Цілителя і люблячого Отця, моя оборона поступово рушилася. Колись Бог для мене був лише карикатурним злим стариганом, що вигадав за Своїм свавіллям набір правил тільки для того, щоб ніхто не розслаблявся. Тепер же я бачу їх справжню мету.
Усім батькам відома різниця між правилами, винайденими в першу чергу на догоду батькам («Не розмовляй, коли я говорю телефоном!», «Прибери у своїй кімнаті – зараз приїде бабуся!»), і тими, які спрямовані на благо самої дитини («Надінь шапку і рукавички – на вулиці мороз. Але на ставку кататися ще рано!»). Божі правила, переважно, потрапляють у другу категорію. Як Творець людської раси, Бог знає, як якнайкраще має бути влаштоване суспільство.
У цьому ракурсі я почав розглядати Десять Заповідей як правила, які служать на користь, передусім, самим людям. Ісус підкреслював цей принцип, коли казав: «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи». Біблія – найреалістичніша книга, і вона показує, що людські істоти будуть час від часу спокушатися похіттю стосовно ближнього, або жагою привласнити собі чиєсь майно, або тягою до непомірної роботи, або бажанням гнівно накинутися на кривдника. Іншими словами, Біблія відкриває, що людство вноситиме хаос в усе, до чого воно торкається.
Кожна з Десяти Заповідей, висловлена у формі заперечення, пропонує захист від цього хаосу. На відміну від тварин, у нас є свобода сказати «ні» нашим основним інстинктам. Поступаючи таким чином, ми уникаємо певної шкоди.
Узяті разом, Десять Заповідей вплітають життя на цій планеті в наповнену сенсом єдність, мета якої – дати нам можливість жити як мирне, здорове співтовариство під Божим правлінням. Триста років тому тлумач Біблії Метью Генрі зауважив: «Богові подобається переплітати з нами Свої інтереси, щоб у пошуках Його слави ми реально і ефективно переслідували і свої справжні інтереси».
З книги «Відгомони іншого світу»
