Іноді єдиний сенс, який ми можемо запропонувати людині, що страждає, – це завірення, що її страждання, які не мають очевидного сенсу для неї, мають сенс для нас.
Моя дружина працювала з бідними жителями Чикаго, очолюючи програму Церкви на вулиці Ласаль, спрямовану на допомогу самотнім і кинутим літнім людям, про яких нікому потурбуватися. Я багато разів бачив, як вона вкладала себе в життя літніх людей, намагаючись переконати їх, що їх життя і смерть мають значення. Таким чином моя дружина «скрашувала» страждання цих літніх людей.
Дев’яносторічний містер Круйдер, з яким працювала Джанет, упродовж двадцяти років відмовлявся від операції з усунення катаракти. Коли йому було сімдесят, він вирішив, що у світі все одно дивитися вже нема на що, і, у будь-якому випадку, раз він осліпнув, то так, напевно, хоче Бог. Можливо, це було покарання за те, що він в юності задивлявся на дівчат, – казав старик.
Моїй дружині довелося два роки лестити, переконувати, наполягати і проявляти любов, щоб умовити містера Круйдера піти на операцію. Нарешті, він погодився, але з єдиної причини: Джанет переконала його, що для неї дуже важливе, щоб він знову набув зору. Містер Круйдер махнув на життя рукою. Воно для нього втратила всякий сенс, проте Джанет повернула його. Для когось було важливо, що навіть у віці 92 років містер Круйдер не здається, і врешті-решт він погодився на операцію.
Джанет у буквальному розумінні слова розділила страждання з містером Круйдером. Постійно відвідуючи, вона переконала його в тому, що він комусь важливий, і що для неї має значення, буде він жити чи помре, набуде він зору чи залишиться сліпим. Цей принцип участі в стражданнях є тезою книги Генрі Новена про «пораненого цілителя» і, напевно, – єдиним реальним вкладом у процес розпізнавання сенсу страждань. Наслідуючи його, ми наслідуємо приклад Бога, Який також узяв на Себе біль. Приєднавшись до нас, Бог провів життя в настільки тяжких стражданнях і в такій бідності, яких більшість з нас ніколи не дізнається. Страждання ніколи не стануть абсолютно безглуздими, тому що Бог розділив їх з нами.
З книги «Де Бог, коли я страждаю?»
