У кожної людини є надія. Вона народжується в серці завдяки вірі. Говорячи про надію, християни мають на увазі не лише перспективу блаженства в майбутньому, преображенному світі, але упевненість у тому, що глибинні очікування душі будуть заповнені тут і зараз.
Надія пов’язана з усвідомленням свого призначення, сенсу життя, пов’язана з вірністю обраному шляху, зміцнюється в спілкуванні зі Всевишнім Богом. У Біблії сказано: «Є майбутнє, і надія твоя не втрачена» (Пр. 23:18). Надія має унікальну властивість – вона підносить нас над будь-якими труднощами, допомагаючи нам здолати їх. Вона, можливо стоншується, але триває і проходить з нами крізь різні, іноді дуже важкі, трагічні обставини. Надія подібна до золота, м’якого і дуже в’язкого металу. З одного грама золота можна витягнути нитку довжиною в два кілометри! Так і надія, вона дорогоцінна і, згідно зі Священним Писанням, «не посоромить» (Рим. 5:5).
Надія є! Тому що Бог – гарант надії. Бог наповнює усе, але Сам Він і поза часом, простором, поза Всесвітом. Бог не схильний до капризів історії, обставин. Бог – джерело життя, віри, любові і надії. Поки є Бог, буде і надія. А Він є завжди, бо «не бути» Він просто не може, бо в Ньому основа Буття. От як про надію свідчить Біблія: «Нехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією» (Рим. 15:13).
Надія є! Тому що людина несе образ Божий у собі, тому що Бог любить людину. От рядки Священного Писання, звернені до людини: «…любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління» (Єр. 31:3). Серце людини, що несе в собі образ Творця, тягнеться до Нього – до Бога надії. Ким би не була людина, вона хоче любити і бути любленою, хоче сподіватися і вірити.
Якось на одному постері, що зображував НЛО на тлі зернистого нічного неба я прочитав слова: «Хочу вірити». Якщо чесно, то сучасній людині, обдуреній незліченну кількість разів, хочеться не просто йти, але йти до мети, і мети благої; хочеться не просто вірити, але вірити в конкретного живого Господа Бога. Блаженний Августин сказав: «Ти створив нас для Себе і мучиться серце наше, доки не заспокоїться в Тобі».
Надія є! Тому що Син Божий Ісус Христос, заступився за нас, Він спокутував нас Своєю Кров’ю. І знаком нашого виправдання стало Його Світле Воскресіння. «Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:5). У кінокартині Мела Гібсона «Страсті Христові» драматично зображені жахи фізичних страждань Христа. Але чи може хто описати внутрішні страждання Спасителя: адже Він поніс на Собі гріхи усіх поколінь, пережив знедоленість, тугу і самотність усіх грішників. Але страждання і смерть Сина Божого увінчалися Воскресінням! У воскресінні Христовому – надія кожного з нас!
Надія є! Тому що Господь відкрив перед нами можливість покаяння, прощення гріхів і оновлення життя.
За матеріалами глобальної Мережі