Як кажуть нам богослови, Бог існує поза часом. Він створював час точно так, як і художник обирає техніку живопису, і тому не зв’язаний його рамками. Бог бачить майбутнє і минуле як якесь нескінченне сьогодення. Якщо богослови праві, то це пояснює, як Бог міг назвати «улюбленою» таку непостійну, ненадійну та імпульсивну людину, як я. Дивлячись на графік мого життя, Він бачить не різкі відхилення в напрямі то добра, то зла, а стійку лінію добра: чеснота Божого Сина, яка, будучи зафіксованою в певний момент часу, застосовується до всієї вічності.
Я виріс з образом «арифметичного» Бога, Який зважує на вагах мої добрі та погані вчинки, і завжди знаходить мене неповноцінним. Чомусь, я не помічав Бога Євангелій, Бога милості і великодушності, Який постійно знаходить способи вщент розбити безжальні закони неблагодаті. Бог розриває арифметичні таблиці і вводить нову арифметику благодаті – найбільш дивного, перетворюючого і несподіваного за своєю дією слова.
Благодать представлена в такому різноманітті форм, що мені важко дати їй визначення. Та все ж, я готовий спробувати хоч би приблизно визначити, що таке благодать стосовно Бога. Благодать має на увазі, що ми не можемо зробити нічого для того, щоб Бог любив нас більше. Не враховується ні наша старанність у духовних дисциплінах, ні самозречення, ні обсяг знань, накопичених у семінаріях і біблійних школах, ні напруженість нашої боротьби за праведні справи. І ще благодать має на увазі, що ми не можемо зробити нічого для того, щоб Бог любив нас менше. Не йдуть у розрахунок ні расизм, ні гордість, ні пристрасть до порнографії, ні перелюб, ні навіть вбивство. Благодать має на увазі, що Бог вже любить нас настільки сильно, як тільки може любити нескінченний Бог.
У своїй книзі Бренан Манінг розповів історію про ірландського священика. Вирішивши пройтися пішки в одну із сільських парафій, він побачив край дороги якогось престарілого селянина, який, опустившись на коліна, молився. Вражений побаченим, священик сказав: «Ти, напевно, дуже близький з Богом». Селянин, припинивши молитися, підняв голову і, мить поміркувавши, з посмішкою відповів: «Так, Він дуже сильно любить мене».
З книги «Що дивного в благодаті?»
