Від одного мого друга, який несе служіння серед низів суспільства в Чикаго, я почув таку історію:
До мене прийшла одна повія. Вона перебувала у відчайдушному становищі. Їй ніде було жити, вона була хвора і не могла навіть купити поїсти для своєї дворічної дочки. Крізь схлипування і сльози ця жінка розповіла мені, що продавала свою дочку – дворічну! – чоловікам, що люблять збочений секс. За свою дочку вона отримувала в годину більше, ніж могла заробити за цілу ніч сама. За її словами, вона вимушена була піти на це, щоб добувати собі наркотики. Я ледве зміг винести цю огидливу історію, і просто не уявляв, що сказати жінці.
Нарешті, я запитав, чи думала вона колись звернутися за допомогою до церкви. Ніколи не забуду цей вираз щирого, наївного шоку на її обличчі. «Церква?! – вигукнула вона. – Та що толку туди йти! Я і так сама себе зневажаю, а вони тільки допоможуть мені почуватися ще гіршою».
Для мене найбільш вражаюче в цій історії те, що жінки, подібні до цієї повії, не втікали від Ісуса, а навпаки: бігли до Нього. Чим нижчої думки була людина про себе, тим ясніше вона бачили в Ісусі притулок. Невже Церква втратила цей дар? Абсолютно очевидно, що люди з дна суспільства, які натовпами стікалися до Ісуса, коли Він був на землі, сьогодні не почувають себе прийнятими Його послідовниками. Що ж сталося?
Чим більше я роздумував над цим питанням, тим більше схилявся до одного ключового слова: «благодать».
Письменник Стівен Браун відмічає, що ветеринар може багато що дізнатися про хазяїна собаки, з яким він ніколи не зустрічався, просто постеживши за собакою. Що ж дізнається світ про Бога, спостерігаючи за Його послідовниками на землі? Простежте корені слова «благодать» (грецьке «charis»), і ви виявите дієслово, що означає «я тріумфую, я радий». Як показує мій досвід, радість – це далеко не перший образ, який спадає людям на думку, коли вони думають про церкву. Швидше вони уявляють собі людей куди «святішими», ніж вони самі. Церква сприймається як місце, в яке необхідно йти після виправлення свого життя, а не до. Люди думають про моральність, а не про благодать.
З книги «Що дивного в благодаті?»
